АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Специфічна антидотна терапія

Прочитайте:
  1. Ii. Цитостатична терапія (існує декілька схем лікування).
  2. АНАЕРОБНА ТА ГОСТРА СПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ
  3. Антибактерійна терапія при відомому збуднику ГКІ
  4. Антидотная детоксикация.
  5. Антидотная терапия
  6. Базисна терапія
  7. Базисна терапія
  8. Базисна терапія.
  9. Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
  10. Дієтотерапія і водний режим

Антидот — це речовина, що знешкоджує отрути шляхом хіміч­ної реакції і виводить їх з організму.

Розрізняють 3 види антидотів.

1. Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, за­безпечують їх зв'язування, нейтралізацію і виведення з орга­нізму:

• неспецифічні антидоти контактної дії — активоване вугілля, карболен, ентеросгель;

• специфічні хімічні антидоти.


 

1. Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду:

глюкоза —- антидот при отруєнні ціанідами, синильною кис­лотою;

унітіол — антидот при отруєнні ртуттю, золотом, вісмутом, талієм, сурмою, міддю, серцевими глікозидами;

тетацин-кальцій — антидот при отруєнні солями свинцю, кобальту, кадмію, урану;

метиленовий синій — антидот при отруєнні синильною кис­лотою, нітрогліцерином;

натрію тіосульфат — антидот при отруєнні препаратами йоду, фенолами, серцевими глікозидами.

Функціональні антагоністи — це препарати, які вплива­ють на органи і системи протилежно до дії отрути. Найбільш по­ширені такі функціональні антагоністи:

налорфіну гідрохлорид, налоксон — при отруєнні препара­тами опію;

бемегрид — при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;

атропіну сульфат — при отруєннях М-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами;

протаміну сульфат — при передозуванні гепарину;

глюкоза в гіпертонічному розчині — при передозуванні інс­уліну;

антикоагулянти непрямої дії — при передозуванні вікасо­лу;

прозерин — при отруєнні міорелаксантами периферичної

дії;

реактиватори холінестерази (дипіроксим, алоксим, ізоні- трозин) — при отруєнні ФОС та антихолінестеразними пре­паратами.


Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 710 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)