АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Засоби, які застосовують при набряку легень

Набряк легень — тяжкий і небезпечний для життя стан, що розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності.

Причинами набряку можуть бути ураження легень хімічними ре­човинами, інфекційні захворювання, набряк мозку, хвороби нирок, печінки. Принципи лікування набряку легень, незалежно від при­чин, подібні та спрямовані на гасіння піни у легенях, дегідратацію, посилення роботи серця, розвантаження малого кола кровообігу.

При набряку легень застосовують такі групи препаратів:

• піногасники: спирт етиловий або антифомсилан, які вводять інгаляційно. Вони знижують поверхневий натяг піни і перетво­рюють її на рідину;

• дегідратуючі засоби (осмотичні діуретики): маніт, сечовина для ін'єкцій;

• діуретики швидкої дії: фуросемід, кислота етакринова, які вводять з метою зменшення кількості рідини в організмі, приско­рення переходу плазми з альвеол у судинне русло;

• серцеві глікозиди швидкої дії — строфантин, корглікон, це- ланід, дигоксин — вводять для посилення роботи серця, при сер­цевій недостатності;

• гангліоблокатори — бензогексоній, гігроній, пентамін;

• судинорозширювальні засоби міотропної дії — натрію нітро- прусид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, а також морфіну гід­рохлорид, фентоламін та еуфілін вводять для зниження тиску в малому колі кровообігу;

• кисень вводять постійно інгаляційно для покращання окси- генації тканин.

Фармакобезпека:

— таблетки лібексину слід ковтати не розжовуючи для запо­бігання анестезїі слизової оболонки ротової порожнини;

• розчин ацетилцистеїну не можна змішувати в одному шприці з антибіотиками;

• вживання великої кількості рідини посилює муколітичний ефект ацетилцистеїну та бромгексину;

• після інгаляцій з трипсином необхідно промити теплою во­дою рот і ніс, забезпечити найбільш повне відходження мокро­тиння шляхом відсмоктування або відкашлювання;

• еуфілін при підшкірному введенні зумовлює подразнення, тому його слід вводити внутрішньом'язово тільки у формі 24 % розчину по 1 мл, внутрішньовенно — 2,4 % розчину по 10 мл, роз­ведених у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;