 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Ворожість; вороже ставлення; ворожнечаacts of hostility – ворожі дії, прояви ворожості feelings of hostility – ворожість, ворожі почуття he sensed our hostility – він відчув наше вороже ставлення his hostility snagged all my plans – його вороже ставлення зірвало всі мої плани hostility to /against/ smth. – вороже ставлення до чогось overt hostility – відверта ворожість perpetual hostility – ворожнеча, що не припиняється reasonless hostility – безпідставна ворожість to feel hostility towards sb – відчувати ворожнечу /вороже ставитись/ до когось to hot up a hostility – роздувати ворожнечу 2. pl воєнні дії; сутички cessation of hostilities – припинення воєнних дій, перемир’я hostilities terminated at sundown – із заходом сонця воєнні дії /сутички/ припинилися outbreak of hostilities – початок воєнних дій termination of hostilities – припинення воєнних дій the two countries are uncomfortably close to hostilities – ці дві країни близькі до збройного зіткнення to embark on hostilities – починати воєнні дії renewal of hostilities – поновлення воєнних дій
Національна безпека України [18] Основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, визначаються Законом України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року. Відповідно до цього Закону розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, що є документами, обов’язковими для виконання, і основою для розробки інших програм за напрямами державної політики національної безпеки. Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція, закони України, міжнародні договори, а також інші нормативно-правові акти. Національні інтереси – це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Загрози національній безпеці – це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України. Сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, називається воєнною організацією держави. Таким чином, національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, що забезпечує сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Суб’єкти та принципи забезпечення національної безпеки [19] Суб’єктами забезпечення національної безпеки є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; громадяни України, об’єднання громадян. Основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки. Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.
US National Security Strategy[20] National security strategy and national military strategy, shaped by and oriented on national security policies, provide strategic direction for combatant commanders. Combatant commanders, in turn, provide guidance and direction through their combatant command strategies and plans for the employment of military forces. These strategies integrate national and military objectives (ends), national policies and military concepts (ways), and national resources and military forces and supplies (means). The US approaches its global commitments with a strategy founded on deterrence. Successful military operations may not, by themselves, achieve the desired strategic end state. Military activities need to be synchronized with other instruments of national power and focused on common national aims. National military strategy (NMS)[21] is derived from the national security strategy. National military strategy attempts to promote peace, deter aggression, and, failing that, fight and win. But in the larger context, defeating an enemy military force is rarely sufficient to ensure a long-term solution to a crisis. The national military strategy and defense policy provide strategic guidance for the employment of military forces. The National Military Strategy provides advice of the Chairman of the Joint Chiefs of Staff, in consultation with the other members and the combatant commanders, to the President, the National Security Council, and the Secretary of Defense as to the recommended military policy and force structure required to attain the national security objectives.
Lesson 4
*****
Collective Security [23] Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 753 | Нарушение авторских прав |
