АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Допит полонених

Як відомо, військовополонені і перебіжчики під час війни можуть бути одним із найважливіших джерел одержання розвідувальних даних про противника.

Допит полонених у тактичній ланці в сучасних умовах набуває нового значення, тому що полк і дивізія будуть первинними інстанціями, які в умовах швидкоплинних і маневрених бойових дій зможуть найбільш ефективно використовувати показання полонених в інтересах рішення бойових задач.

Допит полонених і перебіжчиків у штабі полку проводиться коротко, звичайно, для одержання тих даних, що необхідні в інтересах бойових дій даного полку. У штабі дивізії проводиться більш докладний допит, у ході якого складається протокол допиту і може використовуватися апаратура звукозапису.

Практика допиту полоненого показала, що не у всіх випадках полонений відповідав на запитання в інтересах командування. Багато чого залежало від ступеня поінформованості самого полоненого та від умінь і навичок офіцера-розвідника та перекладача. Ці уміння і навички здобувалися поступово, у процесі тривалої і вдумливої роботи над собою, шляхом глибокого вивчення особливостей розвідувально-слідчої роботи й поглиблення своїх військових знань. Велике значення для перекладача мало знання розмовної мови полоненого. Незнання перекладачем розмовної мови, звичайно, негативно позначалося на результатах допиту. Чим краще перекладач володів мовою противника, тим більшу кількість різноманітних і цілеспрямованих питань він міг поставити полоненому і тим скоріше домагався позитивних результатів.

Крім бездоганного знання іноземної мови, для кожного військового перекладача не менш важливо володіти всебічними військовими знаннями. Не можна бути гарним перекладачем і перекладати механічно, без проникнення у суть перекладуваного. Перекладач зобов’язаний не тільки розуміти, що він перекладає, але і знати, для чого ставляться ті чи інші питання і яку відповідь очікує отримати спеціаліст про проведенню допитів від полоненого.

Перекладач зобов’язаний виконувати своє завдання, в межах і у формах, обумовлених поводженням офіцера-розвідника, що допитує, тобто мова, тон і особливості інтонації перекладача повинні відповідати поводженню спеціаліста по проведенню допитів. Військовий перекладач не має права перекладати байдуже і тим самим знижувати наказовий чи наполегливий тон офіцера-розвідника. Усяке зм’якшення тону під час перекладу, розпливчаста форма питання приведе до того, що допит не дасть потрібних результатів. Так само неприпустиме явище зворотного порядку, коли офіцер-розвідник веде допит у м’якій і спокійній формі, а перекладач змінює інтонацію і самовільно обирає різкий і наказовий тон.

Перекладач повинен усіляко допомагати офіцеру-розвіднику здобути від полоненого необхідну інформацію, точно й осмислено перекладати питання допитувача і відповіді полоненого, не допускати перекручування, непотрібних скорочень і зайвих подробиць.

Військовий перекладач зобов’язаний пам’ятати, що за характером своєї діяльності він є розвідником, який володіє мовою противника.

Як спеціаліст по проведенню допитів, так і військовий перекладач повинні також пам’ятати, що полонений є ворогом навіть будучи роззброєним, він може продовжувати боротьбу й у полоні, надаючи свідомо помилкові показання і вводячи їх в оману.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 573 | Нарушение авторских прав