 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Шлюбний союзmatrimonial alliance – шлюбний союз unhappy alliance – невдалий шлюб
Міжнародна безпека [24] У сучасній політиці міжнародна безпека розглядається як важлива функція світового співтовариства. Вона реалізується на основі процесів роззброєння, поглиблення взаєморозуміння і взаємодовіри між державами, мирного врегулювання конфліктів. За Статутом ООН основна відповідальність за підтримання миру та міжнародної безпеки покладена на Раду Безпеки ООН. Їй належить виключне право застосування санкцій проти агресора. На рівень і стан сучасної міжнародної безпеки впливають такі чинники: характер загальної небезпеки і загроз, захищеність зовнішніх кордонів, стан внутрішньої безпеки держав. Як політичне явище міжнародна безпека обслуговує інтереси і потреби більшості країн світової спільноти, оскільки прагнення до безпеки є визначальним мотивом людської діяльності. Міжнародну безпеку розрізняють за масштабами, сферами і суб’єктами. За масштабами виділяють регіональну і загальну безпеку. За сферами – військову, політичну, економічну, екологічну, гуманітарну безпеку. За суб’єктами – безпеку суспільства, держави, людини. Поряд з традиційними джерелами небезпеки (прагнення певних країн до гегемонії, переваги у стратегічних та ядерних озброєннях, до експансіонізму) на рівень міжнародної безпеки на сучасному етапі світового розвитку впливають нові світові загрози. Це тенденція до зростання кількості локальних конфліктів і акцій міжнародного тероризму, поява могутніх незаконних збройних формувань, розкрадання ядерних матеріалів та поширення ядерних технологій, наявність стратегічних озброєнь у потенційних агресорів. Сучасна система міжнародної безпеки ґрунтується на принципах: однакового рівня безпеки для всіх країн незалежно від їхньої ролі на світовій арені; міжнародного співробітництва та колективності дій у розв’язанні проблем безпеки чи припинення агресії; високого ступеня довіри і відкритості у міжнародних стосунках; системного підходу до підтримання безпеки. Важливими елементами системи міжнародної безпеки є наукові теорії, концепції, доктрини, програми досягнення високого рівня міжнародної безпеки; міжнародні, державні, громадські організації та інститути підтримання миру. Нова глобальна система безпеки формується шляхом переговорів та угод про загальні цілі, норми, принципи і механізми врегулювання конфліктів. Вона базується на довірі, прозорості і передбачуваності дій партнерів, співробітництві і гарантіях. Названі елементи відображаються у діяльності структур спільної безпеки: ООН; Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ); у програмі НАТО “Партнерство заради миру”; у програмному асоціюванні партнерства з країнами Центральної та Східної Європи в рамках Східноєвропейського Союзу (СЄС), Європейського Союзу (ЄС) і прийнятої ним програми загальної зовнішньої політики та політики в галузі безпеки.
The Western European Union (WEU) is the association of European countries focused on defense and security issues. The WEU grew out of the Brussels Treaty. The Brussels Treaty was a cooperative agreement made in 1948 between the United Kingdom, France, Belgium, The Netherlands, and Luxembourg. The treaty was amended and modified in 1954. Thus, the WEU was created. At that time Italy and West Germany joined the organization. Portugal and Spain were admitted in 1988, Greece in 1995. The original aims of the union as established in the Brussels Treaty were as follows: 1) collaboration in economic, social, and cultural matters, 2) collective self-defense. However, many of the original functions of the WEU were transferred to other organizations. Almost immediately after the WEU’s creation, its military and defense operations were incorporated into the North Atlantic Treaty Organization (NATO). Most of the WEU’s economic activities are now handled by the European Union (EU). Cultural and social activities were transferred to the Council of Europe in 1960. From that point up until the 1980s, the organization was essentially inactive. In the 1980s the WEU began to create a new role for itself. It was viewed as a forum to harmonize members’ views on defense and disarmament, East-West relations, and the Atlantic alliance. Its role was further enlarged in 1992 by the Treaty on European Union that created the EU. That treaty of the WEU states is commonly known as the Maastricht Treaty. The Maastricht Treaty incorporated the WEU as the security arm of the European Union. Since that time, the WEU has strengthened its relations with NATO. The EU also took back from NATO some responsibility for European defense planning. With NATO assistance, the WEU has conducted military exercises. The WEU increased its operational capability and readiness to perform as the defense arm of the EU. The principal administrative body of the WEU is a council, which is divided into two parts. The Council of Ministers is made up of the foreign and defense ministers of the ten member nations. The Council of Ministers meets twice a year. The Permanent Council is responsible for the everyday affairs of the WEU. It is composed of appointed representatives of the member states and usually meets weekly. Assisting the council are several permanent agencies and committees. The WEU has its headquarters in Brussels, Belgium.
Колективна та міжнародна безпека [25] Колективна безпека визначається як співробітництво держав з метою підтримання миру в світовому чи регіональному масштабі. Складовими колективної безпеки є: 1) загальновизнані принципи і норми міжнародного права про заборону застосування сили, повагу суверенітету, рівноправність держав, невтручання у внутрішні справи тощо; 2) система мирного розв’язання міжнародних спорів; 3) система колективних заходів щодо роззброєння і відвернення агресії. Колективна безпека вимагає від держав надавати допомогу жертвам агресії, утримуватися від допомоги державі-агресору, брати участь у спільних діях на основі Статуту ООН з метою запобігання або усунення загрози миру. Міжнародна безпека – це стан міжнародних відносин, який виключає порушення миру та реальну загрозу розвитку людства. Міжнародна безпека дає народам можливість суверенно, без тиску ззовні визначати шляхи та форми свого суспільно-політичного розвитку. Вона передбачає діяльність держав і міжнародних інститутів щодо підтримання такого стану, універсальну систему механізмів, заходів і гарантій, які виключають застосування сили в міжнародних відносинах.
Lesson 5
*****
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 635 | Нарушение авторских прав |
