АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Риновірусна

Риновірусна інфекція (заразний нежить) гостре вірусне захворювання дихальних шляхів, що перебігає з переважним ураженням слизової оболонкипорожнини носа.

Джерело інфекції: Риновіруси належать до родини пікорнавірусів. Риновіруси викликають у людини нежить.

Шлях зараження: повітряно-краплинний. Вікові категорії, що вражаються найчастіше: діти раннього віку.

Патогенез:

1. Вторгнення вірусів в епітеліоцити верхніх дихальних шляхів, кон’юнктиву, лімфовузли.

2. Місцеве розмноження вірусу.

3. Розвиток запального процесу у верхніх дихальних шляхах (носоглотка), деструктивні зміни у дітей грудного віку можуть поширюватись на гортань, трахею, бронхи.

4. Проникаючи в кров з вогнища первинної локалізаціх, віруси та продукти розпаду клітин провокують гарячку та інтоксикацію.

Діагностичні критерії риновірусної інфекції:

· епідемічні спалахи (взимку, восени);

· інкубаційний період – 1-5 діб;

· слабо- або помірно виражений інтоксикаційний синдром;

· катар верхніх дихальних шляхів – провідний синдром риніт;

· з першої доби – розвиток риніту зі значними виділеннями;

· часто – приєднання бактерійної інфекції.

Особливості ГРВІ у новонароджених та немовлят:

· відмова від грудей, втрата маси;

· розлади сну, неспокій;

· поступовий початок, слабовиражений інтоксикаційний синдром;

· риновірусна інфекція частіше супроводжується розвитком трахеобронхіту.

Ускладнення:

Результати додаткових досліджень: змиви зі слизової носа та рото горла.ІФАдозволяє виявляти антигени вепітеліальних клітинах в мазках, взятих зі слизової нижніх носових ходів.

Лікування: Базисне (до клінічного одужання):

– режим, харчування, збагачене вітамінами, легкозасвоюване;

– посилене пиття напоїв з вітаміном С, лужне пиття.

Легкий ступінь тяжкості:

· жарознижувальні (парацетамол, тайленол, ефералган);

· відхаркувальні, бронхолітики (мукалтин, бромгексин);

· вітамін С, полівітаміни;

· антигістамінні (діазолін, супрастин, піпольфен);

· парові інгаляції (дітям, старшим 2 років).

При тяжкому та середньотяжкому ступені:

Етіотропне лікування (2-3 дні): Донорський імуноглобулін: до 2 р. – 1,5 мл, 2-7 р. – 3 мл, більше 7 р. – 4,5-6 мл, при гіпертоксичних формах повторити через 12 год.

Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого синдрому):

– фізичне охолодження; при спазмі судин – зігрівання кінцівок, ножні ванни, спазмолітики (папаверин, но-шпа);

– протисудомні (літична суміш – 0,1 мл/кг, сибазон – 0,3 мг/кг, ГОМК – 50-100 мг/кг, дроперидол – 0,05-0,1 мг/кг);

– – серцеві глюкозиди (корглікон, строфантин – 0,012 мл/кг);

– – гідрокортизон – 5-10 мг/кг, лазикс – 1-3 мг/кг, маніт – 1-1,5 мг/кг (при набряку мозку);

– – зняття обструктивного синдрому (еуфілін – 5-10 мг/кг) внутрішньовенно;

– – покращання реологічних властивостей крові (реополіглюкін – 10-20 мл/кг);

– – дезінтоксикація (альбумін, кріоплазма – 5-15 мл/кг, 5 % глюкоза, фізрозчин).

– Критерії виписки зі стаціонару: клінічне видужання.

– Тактика лікаря в вогнищі інфекції: ізоляція хворих на 5-7 діб, допуск в дитячі колективи після одужання; провітрювання, дезінфекція предметів догляду; носіння марлевих пов’язок; щоденний огляд дітей, кварцування приміщень; інтерферон – 3-5 крапель в ніс 2 рази на добу 2-3 тижні.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 680 | Нарушение авторских прав