АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Білет № 14

1. Інфекційний мононуклеоз Етіологія вірус Епштейн-Барра

Епідеміологія Джерелом інфекції при інфекційному мононуклеозі є хворі і вірусоносії. Вважається, що збудник міститься в секреті порожнини рота і виділяється зі слиною. Механізм передачі – переважно повітряно-краплинний.

Патогенез Вхідними воротами інфекції є слизова оболонка носоглотки і верхніх дихальних шляхів. Вірус інфекційного мононуклеозу уражає лімфатичні вузли, печінку, селезінку, деякою мірою – кістковий мозок, нирки. Лімфогенно збудник потрапляє в регіонарні лімфатичні вузли, де розвивається первинний лімфаденіт. У разі руйнування лімфатичного бар`єра виникає вірусемія і відбувається генералізація процесу. Наступна фаза патогенезу – інфекційно-алергічна, яка зумовлює хвилеподібний перебіг хвороби. Остання фаза – формування імунітету і видужання.

Класифікація Виділяють типові і атипові форми.

Клініка Інкубаційний період при інфекційному мононуклеозі коливається в межах 6-18 днів (до 30-40 днів). Іноді хвороба починається з продромального періоду тривалістю 2-3 дні, під час якого з`являються втома, млявість, зниження апетиту, біль у м`язах, сухий кашель. У типових випадках початок хвороби гострий, температура тіла підвищується до 38-39ºС. Хворі скаржаться на головний біль, нежить, біль у горлі під час ковтання, пітливість. Уже у перші 3-5 днів з`являються характерні клінічні ознаки хвороби: гарячка, ангіна, збільшення лімфатиних вузлів, утруднення носового дихання, збільшення печінки і селезінки. Вигляд хворого на інфекційний мононуклеоз – набряклі повіки і надбрівні дуги, закладеність носа, напіввідкритий рот, сухість і почервоніння губ, злегка закинута назад голова, хрипле дихання, помітне збільшення лімфатичних вузлів.

Лабораторна діагностика Серологічні реакції крові — виявлення VCA IgM, EA IgM; у крові- атипові мононуклеари.

Диф.діагноз проводять із черевним тифом (особливо у перші 4-5 днів захворювання), дифтерією зіва, лімфолейкозом, ангінозно-бубонною формою туляремії, при жовтяничній формі інфекційного мононуклеоза — із вірусним гепатитом.

Ускладнення гематологічні ускладнення (аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура);у складнення з боку нервової системи (енцефаліт, серозний менінгіт, синдром Гїєнна-Барре, неврити черепних нервів); гепатит; пневмонія.

Лікування режим — обмеження фізичного навантаження; дієта — виключення гострих, смажених екстрактивних страв; симптоматична терапія (жарознижуючі — парацетамол, ібупрофен); антигістамінні препарати. При приєднанні вторинної бактеріальної флори — антибактеріальні препарати.

Профілактика Специфічна профілактика інфекційного мононуклеозу не розроблена

Покази до госпіталізації Хворих госпіталізують за клінічними по­казаннями. Карантин не встановлюється. Дезинфекційних заходів у вогнищі інфекції не проводять.

2. Принципи діагностики інфекційних хвороб

При постановці діагнозу інфекційної хвороби, як і при діагностиці будь-яких інших захворювань, грунтуються на скаргах хворого, анамнезі хвороби, епідеміологічному анамнезі, результати огляду, даних лабораторних та інструментальних досліджень.Тим не менш, необхідно враховувати, що інфекційні захворювання мають ряд особливостей, принципово відрізняють їх від інших захворювань, це: 1 – Заразливість 2 – Специфічність 3 -Наявність інкубаційного періоду і циклічний розвиток клінічних симптомів 4 - Формування специфічного інфекційного імунітету.На підставі вище перерахованих особливостей повинна будуватися принципова лікарська тактика в щодо діагностики інфекційних захворювань на амбулаторному, догоспітальному і госпітальному етапі постановки попереднього діагнозу. Ці орієнтири можуть надати значиму допомогу в диференційній діагностиці інфекційних захворювань від неінфекційних, правильно і своєчасно зорієнтуватися в лікарській тактиці. Виявити наявність особливостей можливо при грамотному зборі анамнестичних даних. З епідеміологічно анамнезу ми можемо з'ясувати, притаманне чи захворюванню пацієнта заразливість (чи хворіє зараз або у визначені терміни до теперішнього часу захворюванням з схожими симптомами люди з близького оточення); в які терміни вкладається інкубаційний період захворювання (наприклад, висип при епідемічному висипному тифі з'являється на 4-6 день хвороби, а при черевному тифі на 8-10 день); З анамнезу захворювання: порядок виникнення клінічних симптомів захворювання (наприклад, при харчових токсикоінфекціях, спочатку з'являється блювота, потім діарея, при холері-навпаки, діарея передує блювоті). З анамнезу життя пацієнта ми можемо з'ясувати якими захворюваннями він перехворів, тим самим можемо відразу виключити з диференційно-діагностичного ряду раніше перенесені інфекційні захворювання, що сформували специфічний імунітет (наприклад, дитячі інфекції). Після постановки попереднього діагнозу визначається подальша тактику обстеження і проведення протиепідемічних заходів (Ізоляція хворого, виявлення осіб, з якими спілкувався хворий, можливих джерел збудника інфекції та механізму передачі збудника інфекції).

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 591 | Нарушение авторских прав