АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патогенез. Збудник, що проник через носоглотку, верхні дихальні шляхи або шкіру, циркулює в крові; при заносі віруса у шкіру або слизові оболонки виникає висип

Збудник, що проник через носоглотку, верхні дихальні шляхи або шкіру, циркулює в крові; при заносі віруса у шкіру або слизові оболонки виникає висип, який проходить певні стадії свого розвитку до утворення та відпадання кірок.

Діагностика Хвороба розпізнається на основі анамнезу, епідемічних даних, оцінки клінічних симптомів. Диференціюють від бульозної форми стрептодермії, строфулюса.

Симпт. Тривалість інкубаційного періоду - від 11 до 21 дня (у середньому 15-17 днів). Зрідка спостерігається короткочасний період передвісників (продрому), що триває добу; у цей період на шкірі виникає висип, що зникає через декілька годин.

Часто хвороба розпочинається гостро - з підвищення температури до 38-39 °C, потім на різних ділянках тіла, переважно на шкірі тулуба, з'являється доволі рясний висип у вигляді круглих рожевих плям діаметром 1-3 мм; такий же висип виникає на слизових носоглотки та зіва. Потім це висипання перетворюється на пухирці, наповнені прозорою рідиною; навколо кожного пухирця (вазікули) утворюється вузька червона облямівка (обідок гіперемійованої шкіри або слизової оболонки). У центрі деяких пухирчиків з'являється вдавлення, внаслідок чого елементи висипу стають схожими на ті, що виникають при натуральній віспі. Вже на другий день багато пухирців лопаються або внаслідок свербіжу хворий здирає їх нігтями, вміст пухирців засихає на шкірі, утворюючі сухі темно-бурі кірки. Характерний поліморфізм висипу: одночасна наявність пухирців та сухих кірок на шкірі та слизових оболонках.

Етіотропне лікування Для етіотропного лікування використовують ацикловір, який рекомендують починати вживати не пізніше, ніж через 24 години від початку хвороби.Необхідно слідкувати за чистотою постілі та білизни. Пухирці, що відкрилися, змащують тампоном, змоченим 1% спиртовим розчином метиленового синього; для зменшення свербіжу відповідні ділянки шкіри змащують 5% спиртовим розчином ментолу. При тяжких формах вводять гамма-глобулін (3-6 мл в/м). У хворих пустульозною або гангренозною формою вітряної віспи застосовують в/м ін'єкції пеніциліну для пригнічення вторинної (бактеріальної) інфекції. У випадках вітрянкового крупу може потребуватися трахеотомія

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 590 | Нарушение авторских прав