АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 68

1. Вірусний гепатит Е - ураження печінки інфекційної природи. Інфекція, яка має фекально-оральний механізм передачі, протікає гостро, циклічно і досить небезпечно для вагітних жінок.

Інкубаційний період коливається в межах від 10 до 60 днів, у середньому складаючи 30-40 днів. Початок захворювання, як правило, поступовий. В переджовтяничний період захворювання хворі відзначають слабкість, загальне нездужання, знижений апетит, у третині випадків виникає нудота, блювота. Більшість хворих скаржиться на біль у правому підребер'ї і верхній частині живота, нерідко - досить сильні. У деяких випадках біль у животі є першою ознакою інфекції. Температура тіла зазвичай залишається в межах норми або підвищується до субфебрильних значень. Артралгії, висипання зазвичай не відзначається. Тривалість преджелтушного періоду може становити від одного до дев'яти днів, після чого з'являються ознаки функціональних порушень роботи печінки: сеча стає темною, кал знебарвлюється, спочатку склери, а потім і шкірні покриви набувають жовтий відтінок (в деяких випадках досить інтенсивний).

Ускладнення вірусного гепатиту Е
Ускладнення вірусного гепатиту Е - це гостра печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія та кома, внутрішні кровотечі. У 5% хворих на вірусний гепатит Е сприяє розвитку цирозу печінки.
Діагностика вірусного гепатиту Е
Специфічна діагностика вірусного гепатиту Е ґрунтується на виявленні специфічних антитіл (імуноглобулінів М і G) з допомогою серологічних методик і виявлення антигенів вірусу за допомогою ПЛР.
Решта лабораторно-діагностичні заходи спрямовані на з'ясування функціонального стану печінки та виявлення загрози розвитку ускладнень. До них відносяться: коагулограма, печінкові проби, УЗД печінки, МРТ та ін

Лікування вірусного гепатиту Е
Лікування легкої і среднетяжелой форми хворих з вірусним гепатитом Е виробляють в інфекційних відділеннях стаціонару, призначається дієта (показаний стіл №5 по Певзнеру - щадна дієта з пониженим вмістом жирних кислот і багата клітковиною), рясне пиття. Симптоматична терапія (спазмолітичні, антигістамінні засоби) за показаннями. При необхідності проводиться оральна дезінтоксикація розчином 5% глюкози.
При тяжкому перебігу хворі лікуються у відділенні інтенсивної терапії, проводиться дезінтоксикаційна інфузійна терапія (гемодез, глюкоза, електролітні суміші), інгібітори протеаз, за показаннями вводять преднізолон. При загрозі розвитку геморагічного синдрому призначається трентал, дицион. При масивних внутрішніх кровотечах - переливають плазму, тромбоцитарную масу.
Особлива увага приділяється лікуванню вагітних жінок. Питання про передчасному розродженні вирішується індивідуально, нерідко вживаються заходи до екстреного переривання вагітності.
Прогноз при вірусному гепатиті Е
Найчастіше вірусний гепатит Е закінчується одужанням, проте важка форма захворювання загрожує розвитком небезпечних для життя ускладнень: ниркової та печінкової недостатності, печінкової коми. Смертність серед хворих вірусним гепатитом Е становить 1-5%, цей показник серед вагітних жінок досягає 10-20%.
У разі зараження вірусним гепатитом Е осіб, які страждають на гепатит В, прогноз помітно погіршується, смерть при такому поєднанні настає в 75-80% випадків.
Профілактика вірусного гепатиту Е
Загальна профілактика вірусного гепатиту Е полягає в поліпшенні умов життя населення і контролі над станом водних джерел. Індивідуальна профілактика передбачає дотримання санітарно-гігієнічних норм, вживання якісної води з надійних джерел. Особливу увагу профілактиці вірусного гепатиту Е бажано приділяти вагітним жінкам,

2.Правець — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється анаеробним мікробом СІ. tetanі та проявляється тонічними і тетанічними судомами скелетних м'язів, що ведуть до асфіксії.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є травоїдні тварини, а також люди, інфікованість яких коливається від 5 до 40 %. Паличка правця сапрофітує в кишках і разом з випорожненнями виділяється в зовнішнє середовище. В грунті мікроб утворює спори. Механізм зараження — рановий. Збудник може проникнути в організм людини через дрібні, частіше — колоті рани, при побутових і сільськогосподарських травмах, особливо нижніх кінцівок. Захворювання може розвинутись при укусах, опіках, відмороженнях, у породіль при порушенні асептики, у новонароджених при забрудненні пупкової рани. Безпосередньо від хворої людини або тварини правець не передається.

Клініка. Інкубаційний період триває від 4 до 21 дня, в середньому 10-14 днів. Від тривалості інкубаційного періоду дуже часто залежать тяжкість перебігу та прогноз захворювання. При коротшому інкубаційному періоді відзначаються тяжчий перебіг і вища смертність.

У клінічній класифікації виділяють загальний, або генералізований, і місцевий правець. За важкістю перебігу розрізняють дуже тяжку, тяжку, середньої тяжкості й легку форми. На початку хвороби з'являються головний біль, втома, дратливість, пітливість, біль і пошарпування м'язів довкола рани. Першим характерним симптомом правця є тризм — тонічне напруження жувальних м'язів, особливо mm. masseterі, внаслідок чого хворий не може відкрити рота. Майже одночасно з'являються сардонічна посмішка (лоб у зморшках, очні щілини звужені, губи розтягнуті, куточки рота опущені) і дисфагія внаслідок спазму м'язів, які беруть участь в акті ковтання. Поєднання цих трьох симптомів вважають патогномонічною ознакою правцю. Незабаром з'являється тонічне напруження м'язів шиї, спини, живота. Тіло хворого вигинається дугою. Він лежить у ліжку на спині, торкаючись до його поверхні переважно потилицею, сідницями та п'ятами так, що під поперек можна вільно просунути руку (опістотонус). Рідше тіло вигинається в бік твердого “як дошка” живота (емпростотонус) або в правий чи лівий бік (плевростотонус).

Лікування. Для всіх хворих на правець обов'язкова госпіталізація в реанімаційні відділення або спеціалізовані центри. Перед перевезенням з метою запобігання судомам хворому вводять хлоралгідрат у вигляді 2 % розчину в клізмі по 50 мл або нейроплегічну суміш, яка включає 2 мл 2,5 % розчину аміназину, 2 мл 1 % розчину димедролу і 1 мл 2 % розчину промедолу. У цей же час можна почати введення протиправцевої сироватки з попередньою десенсибілізацією.Лікування хворих на правець має бути комплексним і включати: хірургічну обробку рани, нейтралізацію циркулюючого в крові токсину, зменшення або зняття судомного синдрому, запобігання ускладненням і лікування їх, регуляцію водно-електролітного балансу, створення відповідних умов (повний спокій) і ретельний догляд.Протиправцеву сироватку вводять методом етапної десенсибілізації, одноразово в дозах 100000-150000 МО для дорослих, 20000-40000 МО для новонароджених, 80000-100000 МО для дітей старшого віку. Кращі результати отримують від протиправцевого людського імуноглобуліну, який вводять внутрішньом'язово в дозі 900 МО (6 мл). Для створення активного імунітету показане введення правцевого анатоксину по 1 мл 3 рази з інтервалом в 3-5 днів.Призначають антибіотикотерапію.

Хворий на правець повинен додержуватись ліжкового режиму не менше ніж 2 тиж після припинення судом. Виписують із стаціонару при клінічному одужанні.

Диспансерне спостереження за людьми, які перехворіли на правець, проводять інфекціоніст, терапевт, невропатолог. Термін спостереження не менше 2 років. У перші 2 міс хворого обстежують 1 раз на місяць, потім 1 раз на 3 міс. При цьому необхідними є ЕКГ, консультації невропатолога, кардіолога. Оздоровлення включає режим, працевлаштування, санаторно-курортне лікування. Показанням до зняття з обліку є повне клінічне одужання.

Профілактика та заходи в осередку. Головним у профілактиці правця є запобігання травмам (дотримання правил техніки безпеки на виробництві і в домашніх умовах) і вакцинація, яку проводять у плановому порядку та екстрене у випадку травми. Екстрену профілактику починають з первинної хірургічної обробки рани. Введення імунних препаратів залежить від наявності даних про попередні щеплення.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 522 | Нарушение авторских прав