АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація. · Середземноморський вісцеральний лейшманіоз

· Середземноморський вісцеральний лейшманіоз

· Американський шкірно-слизовий лейшманіоз

· Індійський кала-азар

Шкірні лейшманіози [ред.]

· Антропонозний шкірний лейшманіоз

· Зоонозний шкірний лейшманіоз

Лікування. При вісцелярній формі застосовують солюсурьмин або глюкантим (ліки, що містять п'ятивалентну сурму) з розрахунку 20 міліграм п'ятивалентної сурми на 1 кг маси тіла в добу впродовж 20-28 днів. За відсутності ефекту від солюсурьмина застосовують Амфотерицин В з розрахунку 0,5- 1 міліграма на 1 кг маси тіла курс лікування триває до 8 нед.
При шкірних формах лейшманіозу схема лікування визначається числом і локалізацією поразок. При множинних поразках хворим призначають ті ж ліки і в тих же дозах, що і хворим з вісцелярною формою при необхідності курс повторюють. Хворим ефіопським лейшманіозом призначають пентамидин по 2-4 міліграми/кг 2 рази в тиждень або Амфотерицин В по 0,25-1 міліграм/кг в добу. Препарат вводять повільно внутрішньовенно в 5% розчині глюкози курс лікування триває до 8 нед. Прогноз для життя сприятливий. Потім стихання процесу залишаються рубці.
В цілях профілактики рекомендовані захист від переносників, своєчасне лікування хворих. В якості міри імунопрофілактики зоонозного шкірного лейшманіозу проводять вакцинацію живою культурою лейшмании обмежених груп населення в ендемічних осередках.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 65

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 564 | Нарушение авторских прав