АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Білет №15
1. Етіологія Ентеровірусні інфекції (Коксакі та ЕСНО-інфекції) – група гострих захворювань, викликаних ентеровірусами Коксакі та ЕСНО.
Епідеміологія Джерело інфекції: хвора людина або вірусоносій, шлях зараження: аліментарний, водний та контактний. Механізм передачі: -фекально-оральний та повітряно-крапельний.
Класифікація За формою:1. Типові:а) ізольовані:– серозний менінгіт;– епідемічна міалгія;– герпетична ангіна;– паралітична форма;– Коксакі (ЕСНО)– гарячка;– Коксакі (ЕСНО)– екзантема;– гастроентеритна;– міокардит;– енцефаломіокардит новонароджених;– ентеровірусний увеїт;– орхіт, епідидиміт.б) комбіновані.2. Атипові:а) стерта;б) субклінічна. За тяжкістю:а) легкого ступеня;б) середньотяжкого ступеня;в) тяжкого ступеня.За перебігом: а) гладкий;б) негладкий.
Патогенез 1. Вторгнення і реплікація вірусу в епітелії та лімфоїдних утворах кишок і верхніх дихальних шляхів. Шлях поширення вірусу поліомієліту в організмі дитини – гематогенний. 2. Вірусемія. Ентеровіруси тропні до м’язів, серця, слизової оболонки кишківника та нервової системи. 3. Ураження органів та систем.
Клініка інкубаційний період – 2-10 діб. специфічні прояви респіратороно-катаральної форми ентеровірусної інфекції («літнього грипу»): нежить, сухий кашель, гіперемія обличчя, ротоглотки, кон’юнктивіт. Тривалість захворювання 1-3 дні, іноді до тижня. -закладеність носу, гіперемію слизової оболонки ротоглотки, на піднебінних дужках, м’якому піднебінні, червоні дрібноплямисті та везикульозні елементи з прозорим вмістом-Характерні особливості м’язевих болей при епідемічній міалгії (ентеровірусна інфекція,)- болі різкі, спастичні, виникають нападами, посилюються при кашлі, рухах,-типовим клінічним проявом ентеровірусної інфекції є гіперемія шкіри обличчя та шиї, іноді з появою макуло-папульозних висипань, ·особливості ентеровірусної діареї: відсутність значної інтоксикації, прояви проносу на фоні катаральних явищ, епідеміологічні дані,-паралітичної форми ентеровірусної інфекції наступні: загальний стан задовільний, температура нормальна, мляві монопарези кінцівок, слабкість м’язів сідниці, стегна, мімічних м’язів.
Лабораторна діагностика бактеріологічне дослідження, серологічне дослідження- антитіла виявляють за допомогою РЗК і РГГА. ПЛР.
Диф.діагноз кір, краснуха, грип, вірусний менінгіт, апендицит, міозит, пневмонія, радикуліт, поліомієліт.
Ускладнення менінгіт, менінгоенцефаліт, пневмонія, набряк мозку.
Лікування дієта згідно віку. Специфічним лікуванням є інтерферони. Ліжковий режим на весь гострий період. Патогенетична терапія: жарознижувальні (парацетамол, ефералган – 5-10 мг/кг); полівітаміни (три-ві-плюс, ревіт); десенсибілізувальні (діазолін, супрастин, піпольфен – 1-3 мг/кг), дезінтоксикаційна терапія(поліглюкін, реополіглюкін)
Профілактика Дітям в осередку ентеровірусної інфекції призначають гама-глобулін та інтерферон до 14-15 днів
Госпіталізація хворих обов’язкова, ізоляція контактних до 14 днів, поточна та заключна дезінфекція.
Правила виписки не раніше як після 3 днів клінічного видужання і 1 разового, а у декретованих контингентів 2разового негативного бактеріологічного дослідження.
2. Менінгококова інфекція Етіологія Збудником менінгококової інфекції є менінгокок Neisseria meningitidis. Це грамнегативні диплококк, що не має джгутиків і капсул і не утворюють спор. Вони розташовуються парно, як два боба, звернених один до одного увігнутою поверхнею. Оптимальна температура для росту менінгококів – 37 ° С. У зовнішньому середовищі вони малостійкі, швидко гинуть при дії сонячних променів, дезінфікуючих засобів, при висихання і пониження температури до 22 ° С.
Епідеміологія Джерело інфекції – хворий з клінічно вираженими проявами менінгококової інфекції (назофарингіт, менінгіт), а також носії менінгококів. Передача інфекції відбувається повітряно-крапельним шляхом.
Патогенез В результаті повітряно-крапельного механізму поширення інфекції менінгококи проникають в носоглотку, порожнину рота, верхні дихальні шляхи здорових людей, потім гематогенним шляхом починають поширюватися в організмі.
Класифікація менінгококову інфекцію ділять на локалізовану і генералізовану. До локалізованих форм відносять менінгококоносійство, гострий назофарингіт та ізольовану менінгококову пневмонію. Генералізовані форми: гостра і хронічна менінгококкемія, менінгококовий менінгоенцефаліт, менінгококовий менінгіт.
Клініка Інкубаційний період при менінгококової інфекції триває від 1 до 10 днів. Найбільш поширеною маніфестной формою менінгококової інфекції є назофарингіт. Хворі відзначають підвищення температури тіла, частіше у вигляді субфебрилитета, головний біль, катаральні прояви: кашель, першіння і болю у горлі, закладеність носа і нежить із слизисто-гнійним виділенням. У деяких випадках хворі скаржаться на болі в суглобах. Обличчя бліде. Спостерігається гіперемія мигдалин, м'якого піднебіння, дужок. Звертають на себе увагу яскрава гіперемія і зернистість задньої стінки глотки, покритої слизисто-гнійним нальотом. При генералізації процесу може розвинутися менінгококкцемія (менінгококовий сепсис). У більшості випадків менінгококкцеміі передує назофарингіт, але іноді захворювання розвивається несподівано на тлі повного здоров'я. Захворювання починається гостро, з підвищення температури за кілька годин до 40-41 ° С, що супроводжується головним болем, нестримним блюванням, болями у м'язах спини та кінцівок. Обличчя хворого бліде, з ціанотичним відтінком, відзначаються задишка, тахікардія, схильність до падіння артеріального тиску аж до розвитку колапсу, характерним є висип. Типові зірчасті геморагічні елементи, щільні на дотик. Висип має тенденцію до злиття, розташовується на сідницях, нижніх кінцівках, у пахвових западинах, на верхньому столітті. При масивної бактеріємії та інтоксикації висип може розташовуватися на будь-якій поверхні тіла і стає некротичним. Менінгококовий менінгіт-починається гостро з ознобу і підвищення температури до 38-40 ° С. Загальний стан хворого різко погіршується. Основною скаргою є сильні головні болі, наголошується світлобоязнь. Швидко з'являються і прогресують менінгеальні симптоми.
Лабораторна діагностика бактеріологічне дослідження, бактеріоскопічний. Серологія-РНГА.
Диф.діагноз проводять з гнійними менінгітами іншої етіології (пневмококовими, стафілококовими, стрептококовими та ін.), при наявності геморагічного висипу – із висипним тифом, при менінгококцемії – із сепсисом, геморагічною лихоманкою.
Ускладнення токсико-інфекційний шок; гостра ниркова недостатність; шлунково-кишкова і маткова кровотеча; паренхіматозно-субарахноїдальний крововилив; гостре набухання і набряк головного мозку; церебральна гіпотензія; набряк легенів; паралічі і парези; гормональна дисфункція; епілепсія; гідроцефалія.
Принципи лікування різних клін.форм При назофарингіт показано полоскання носоглотки теплими розчинами борної кислоти (2%), фурациліну (0,02%), перманганату калію (0,05-0,1%). У випадках вираженої лихоманки та інтоксикації призначають левоміцетин (2 г на добу протягом 5 днів), сульфаніламіди або рифампіцин (0,9 г протягом 5 днів). При генералізованих формах необхідна екстрена госпіталізація. Застосовують антибіотики, гормональні препарати, для боротьби з токсикозом вводять достатню кількість рідини, полііонних розчини (квартасоль, трисоль), кровозамінників (реополіглюкін, гемодез). Одночасно проводять дегідратацію шляхом застосування діуретиків.
Невідкладна допомога на догоспітальному етапі Починати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі потрібно з внутрішньовенного введення ізотонічних сольових або коллоїдних розчинів.Менінгококцемія: етіотропна терапія на догостпітальному етапі – цефотаксим. При наявності ІТШ на цьому етапі – левоміцетину сукцинат (або цефтріаксон, цефотаксим) та преднізолон (гідрокортизон).
Профілактика вакцинація комплексною полісахаридною вакциною проти менінгококів серологічних груп А і С
Порядок госпіталізації негайна госпіталізація у спеціальні палати та відділення.
Правила виписки Повне клінічне одужання та від’ємні результати обстеження на менінгокок проведені через 3 дня після завершення антибактеріальної терапії.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 745 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 |
|