Загальна характеристика інфекційних хвороб із рановим механізмом передавання
Особливу категорію становлять так звані ранові інфекції, які виникають внаслідок проникнення збудників у тканини, що лежать глибоко (бешиха, правець, газова гангрена, абсцеси, флегмони і т. д.). Обов'язковою умовою зараження будь-якою рановою інфекцією є травма, що порушує цілість зовнішніх покривів. При цьому велику роль відіграють умовно хвороботворні збудники, які перебувають на поверхні шкіри і слизових оболонок травного і дихального трактів людини. Звідти вони в разі порушення цілості покривів потрапляють у тканини і спричиняють ранову інфекцію
Розрізняють такі види ранових інфекцій:
1. гнійна інфекція (стафіллококком, стрептокок, пневмокок та ін);
- Місцева (нагноєння та ін);
- Загальна (рановий сепсис);
2. гнильна інфекція (кишкова паличка, синьогнійна паличка та ін)
3. спеціальні форми загальної інфекції вогнепальних ран: правець, анаеробна інфекція;
4. рідкісні форми інфекції: скарлатина ран, дифтерія ран, сифіліс, туберкульоз, актиномікоз.
Профілактика ранової інфекції на етапах медевакуаціі починається вже при наданні само-та взаємодопомоги шляхом накладення асептичної пов'язки, виконання надійної транспортної іммобілізації, раннього виносу з поля бою, застосуванні таблетованих антибіотиків. На медичному пункті полку з невідкладних показаннями починається застосування масивних доз антибіотиків у т.ч. паравульнарно, проводиться тимчасова зупинка кровотечі щадними методами, усунення порушень дихання, знеболення.
У омедб і в впхг проводиться первинна хірургічна обробка рани з найсуворішим виконанням асептики і антисептики, заповнення крововтрати, лікування травматичного шоку, щадна лікувально-транспортна евакуація, активна імунізація поранених стафіллококкового анатоксином і полівалентною вакциною.
При гіпоергіческом реакції організму застосовується стимулююча терапія (кров, білкові препарати, анаболічні гормони, пуринові і піримідинові похідні).
Застосовується неспецифічна гипосенсибилизирующая терапія при гіперергічних загальних реакціях організму на травму і поранення (антигістамінні препарати, бутадіон, препарати кальцію, тіосульфату натрію, аскорбінова кислота, імунодепресанти).
Місцеве лікування ран у період дегенеративно-запальних змін спрямоване на зниження активності мікрофлори, очищення рани від некротичних і нежиттєздатних тканин, зменшення місцевої запальної реакції, вплив на трофіку тканин.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 691 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 |
|