АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 70

1. Класифікація гельмінтозів. Вплив гельмінтів на організм людини. Методи лабораторної діагностики гельмінтозів.

З урахуванням біологічних особливостей гельмінтів усі вони поділяються на три класи:

- круглі черв'яки (нематоди), до них належать збудники аскаридозу, трихоцефальозу, ентеробіозу, анкілостомозів, стронгілоїдозу, трихінельозу тощо;

- стрічкові (цестоди) - збудники теніозу, теніаринхозу, гіменолепідозу, дифілеботріозу, ехінококозу, альвеококозу тощо;

- сисуни (трематоди) - збудники опісторхозу, фасціольозу, парагомінозу, клонорхозу, метагонімозу тощо.

Особливості життєвого циклу гельмінтів дозволяє розділити їх на дві групи:

1) геогельмінти;

2) біогельмінти.

Методи лабораторної діагностики гельмінтозів поділяються на дві групи: париитологічні й імунологічні.
Паразитологічні методи
Матеріал для дослідження: фекалії, сеча, дуоденний вміст, мокротиння, кров, шкіра, перианальний детрит, м'язова тканина. Гельмінтокроскопічні методи — методи дослідження фекалій — поділяють на макро- і мікроскопічні.
Макроскопічні методи засновані на виявленні осіб гельмінтів або їхніх фрагментів (члеників, сколексів)

Можна використовувати метод відстоювання: фекалії поміщають у велику судину, заливають десятикратною кількістю води, взбовтують і відстоюють до одержання осаду. Надосадову рідину зливають, осад заливають новою порцією води і так 3—5 разів промивають осад до одержання прозорої надосадової рідини. Осад, що залишився, вивчають фракційно.
Мікроскопічні методи засновані на виявленні яєць і личинок гельмінтів.

2.. Вітряна віспа, вітря́нка — гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним шляхом передачі. Характеризуєтьсялихоманкою, папуловезикульознми висипанням із доброякісним протіканням.

Хвороба викликається вірусом з родини Herpesviridae — варицела-зостер (Varicella Zoster). Вірус варицела-зостер є причиною двох клінічно несхожих захворювань: вітряної віспи, що виникає переважно у дитячому віці, та оперізуючого герпеса, або оперізуючого лишая, клінічні прояви якого спостерігаються, як правило, у людей зрілого віку.

Вітряна віспа проявляється у вигляді генералізованого розеольозно-везикульозного висипання; оперізуючий герпес — висипами зливного характеру на одному або декількох розташованих поруч дерматомах. Шрами, які виникають внаслідок вторинного бактеріального ураження пошкодженої вірусом шкіри залишаються в людини на все життя. У разі відсутності вторинного інфікування шрамів не лишається, оскільки вірус не пошкоджує генеративний шар шкіри.

Епідеміологія] Чутливість до вітряної віспи унікальна — вона становить 100 %. Заразними хворі вітряною віспою стають за 48 годин до появи висипання та залишаються ними до моменту висихання останнього елемента висипу.

Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом. З моменту утворення кірок на місцях висипань збудник передається від хворого до здорового контактним шляхом.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 545 | Нарушение авторских прав