АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КОРОТКІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА ЛІКІВ

Перші відомості про виготовлення ліків згадувалися в різних пам'ятках культури стародавніх народів (єгиптян, ки­тайців, індусів), що дійшли до наших часів.

За первіснообщинного ладу ліки застосовували в тому вигля­ді, в якому вони зустрічалися в природі,— переважно це були рослини і речовини мінерального або тваринного походження. Го­тування ліків полягало у здрібнюванні, просіюванні або змішу­ванні речовин.

У період рабовласництва з'явилися лікарські форми і певний досвід використання ліків при різних захворюваннях.

Незважаючи на примітивні знаряддя виробництва, фармація досягла значного розвитку в Єгипті, Китаї, Індії. Грецька фарма­цевтична техніка перевершувала єгипетську. Наприклад, греки застосовували перегонку води з метою її очищення.

Кожний, хто займався виготовленням ліків, мав запаси сиро­вини, що зберігалися в окремому приміщенні. Від назви «apotece» (комора) і походить сучасна назва «аптека».

Значного розвитку досягло готування ліків у Стародавньому Римі. Знаменитий лікар і фармацевт того часу Клавдій Гален (131— 201 pp. н. e.) систематизував способи приготування відомих на той час ліків. Він описав виробництво порошків, пілюль, болюсів, мил, мазей, пластирів, гірчичників, зборів, настоїв, відварів, розчинів, мікстур, соків із рослин, жирних рослинних олій та масел, вин, мастил, рослинних оцтомедів, примочок, припарок. Гален мав свою аптеку з лабораторією, заводом, тобто приміщенням, де виготов­лялися різні лікарські форми, а також косметичні засоби: зубні порошки, засоби для волосся тощо. Препарати, описані Галеном, та інші, аналогічні їм, запропоновані вже пізніше, у XVI столітті, одержали назву «галенові». Ця назва зберігається дотепер.

На Сході широку популярність здобув видатний таджицький філософ, лікар і фармацевт Авіцена (Абу Алі Ібн Сіна, який жив десь у 980—1037 pp., автор праці «Канон лікарської науки», що складається з п'яти книг. Дві з них присвячені лікознавству і містять описи багатьох лікарських засобів та удосконалених про­писів лікарських форм. Праці Авіцени служили керівництвом для лікарів і фармацевтів протягом кількох століть.

В епоху феодалізму значний вплив на розвиток фармації спра­вила алхімія. Алхіміками були відкриті нові речовини, удоскона­лені такі технологічні операції, як перегонка, фільтрація і крис­талізація.

Значні зміни були внесені в номенклатуру лікарських засобів і способів їх готування ятрохімією, або лікувальною хімією, за­сновником і прихильником якої був Теофраст Парацельс Гоген-гейм (1493—1541). Він і його послідовники розвинули вчення про дозування ліків, запропонували обладнання для їх виготовлення, упровадили в лікувальну практику багато хімічних препаратів і витяжок з рослинної сировини.

У Стародавній Русі розвиток народної медицини відбувався самобутнім шляхом. Лікувальні засоби, отримані із сировини ро­слинного або тваринного походження, застосовували в сирому вигляді або піддавали примітивній обробці. Професії лікаря і фар­мацевта не були розмежовані. Так, продавець ліків обов'язково давав лікарські поради, а лікар завжди мав при собі ліки. I тих і інших називали «лікувальниками», причому від них не вимага­лося спеціальних знань. Лікуванням і продажем ліків могла за-

7.

йматися будь-яка людина. «Лікувальники» також займалися об­робкою лікарської сировини і виготовленням складних медика­ментів. Знаряддя виробництва і методи роботи були примітивни­ми і дрібнокустарними.

Поступово в народній медицині з'являються такі ліки, як «зіл­ля», «цілющіліки», «водиця», «напої», «мазуни» (мазі), «порохи» (порошки) і т. под. В XI столітті вже готують соки, настої, відва­ри та духмяні води, а пізніше з'являються такі лікарські форми, як пластирі, горошки (пілюлі), лаваші (коржі). їх готували в мо-скательних, трав'яних і «зіллєвих» лавках, що були прообразом сучасних аптек.

За Іоанна Грозного була заснована Аптекарська палата, перетво­рена 1631 року в Аптекарський приказ, а в 1654 — відкрита пер­ша школа для підготовки лікарів. У 1681 році з'явилася Царська аптека, яка купувала сировину в зіллєвому ряду і обслуговувала тільки царську родину і двір. До кінця XVI століття в Москві було відкрито ще декілька аптек з лабораторіями для виготовлення га­ленових та інших препаратів.

У XIX столітті технологія виробництва ліків у Росії зробила новий крок. До цього часу розроблялися методи виготовлення витяжок із рослинної сировини, удосконалювалися способи при­готування емульсій, супозиторіїв, пілюль та інших лікарських форм. Тепер з'явилося більш досконале обладнання: прилади для вимірювання маси, машинка для виготовлення пілюль і супози­торіїв, таблеткові преси, перколятори, стерилізатори та ін. На­прикінці XIX століття почали виготовляти лікарські форми для ін'єкцій.

Після революції 1917 року всі аптеки та прилеглі до них ла­бораторії, а також галенові заводи були націоналізовані. Дрібні підприємства з виробництва ліків були закриті, а великі — пере­будовані й переоснащені для механізації та автоматизації хіміко-фармацевтичних процесів.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 607 | Нарушение авторских прав