НОВІ УПАКОВКИ ДЛЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД ТИСКОМ
У зв'язку з продовженням дискусії про шкідливий вплив фторовуглеводневих пропелентів на довкілля і можливу їх заборону ведуться інтенсивні розробки альтернативних контейнерів. Ці роботи спрямовані на створення нешкідливих агентів-ви-тиснювачів (пропелентів), розробку нових методів розпилення, удосконалення існуючих конструкцій контейнерів та ін.
Зараз визначилося такі ч о т и p и н а п p я м и:
— звичайні упаковки з пропелентами, що не містять фтору: насичені парафінові вуглеводні метанового ряду (пропан, бутан, ізобутан) і стиснуті гази (азот, нітрогену (I) оксид, карбону діок-сид та ін.);
— двокамерні балони, в яких пропелент відокремлений від продукту і не надходить у навколишнє середовище;
— контейнер з механічним розпилювачем насосного типу;
— стискні полімерні та інші балони.
Насичені парафінові вуглеводні порівняно з хладонами стабільні у водних середовищах і легші від води, тому їх вигідно застосовувати для розпилення препаратів на водній основі. Завдяки невеликій густині пропану і бутану для заповнення контейнера потрібно значно менше, ніж хладону. Однак горючість цих зріджених газів не дозволяє їм конкурувати з препаратами на основі органічних розчинників.
Стиснуті гази відрізняються від зріджених не тільки агрегатним станом, але й властивостями. Тиск стиснутих газів значно менше залежить від температури. Однак тиск у контейнері в міру витрачання продуктів зменшується, що може призвести до неповного використання вмісту. Стиснуті гази практично нерозчинні або відрізняються дуже обмеженою розчинністю. Тому останніми роками проводяться дослідницькі роботи в сфері підвищення розчинності стиснутих газів.
Кількість стиснутого газу, необхідного для видавлювання вмісту упаковки, незначна. Тому такі упаковки дуже чутливі до витоку газу, викликаного або недостатньою герметичністю, або необережним поводженням. Для усунення цієї вади розроблені контейнери з розгалуженими або перекидними сифонними трубками, що запобігають видачі препарату в перевернутому положенні.
Пропеленти цієї групи не горючі, дешеві, не чинять агресивної дії на металеві й полімерні матеріали.
У галузі створення різних контейнерів більше поширення набула нова упаковка, що одержала назву «бар'єрна». Суть її полягає в тому, що продукт відокремлений від пропеленту бар'єром (рухомою перегородкою), який запобігає контакту між ними. При цьому різко розширюються можливості упаковки, тому що виключається хімічна взаємодія між пропелентом і продуктом, а також надходження пропеленту в атмосферу.
Конструктивно двокамерні упаковки виконуються в різних варіантах: з поршнем, із вкладишем, із внутрішнім мішечком та ін.
Кількість пропеленту в таких контейнерах незначна. Тому струмінь, що видається з таких контейнерів, недостатньо дисперсний. Для підвищення дисперсності підбирають малов'язкі рецептури,
зменшують прохідні перерізи отворів і каналів клапанів або вводять дуже малу кількість пропеленту безпосередньо в препарат.
Можливою альтернативою контейнера під тиском є тара, оснащена мікронасосом (механічним пульверизатором). Пульверизатор у вигляді мініатюрного поршневого насосу, що працює від натискання пальцем, наґвинчується на горловину балона (найчастіше скляного). Тонкодисперсний струмінь у таких випадках одержують при сполученні високого гідравлічного тиску, що розвивається насосом, із малим прохідним перерізом клапанів (для цього застосовують лазерні технології).
Вартість таких контейнерів висока і їх застосування економічно ефективне не для всіх препаратів. Для розпилення суспензій із високим вмістом твердих речовин, плівкоутворювальних препаратів, пін та інших високов'язких систем подібні насоси непридатні.
Стискні балони виготовляють з еластичних полімерів (поліо-лефінів, акрилонітрилу, поліестерів, поліуретанових та інших смол). Принцип їх роботи базується на дії мускульної сили стиску і видавлювання продукту через сопло з малим перерізом. Такі упаковки є найдешевшими, однак вони вимагають значних зусиль для приведення їх у дію і видають грубодисперсні аерозолі.
Усім перерахованим контейнерам притаманна одна загальна вада — неможливість досягнення достатнього внутрішнього тиску, порівняного з тиском, створюваним звичайними контейнерми зі зрідженими пропелентами.
До лікарських форм для дітей (ЛФД) належать лікарські засоби у відповідному віковому дозуванні, що мають ско-ригований смак, необхідну ефективність дії і зручну для застосування упаковку.
Виробництво ЛФД у розвинених країнах світу здійснюється десятками фірм, а їхня номенклатура у фармацевтичній практиці окремих держав досягає майже сотні найменувань.
Чільне місце з виробництва ЛФД у світі займає Франція (55 фірм випускають 102 препарати), США, Англія, Німеччина. У Франції існує спеціальний відділ, що виробляє лікарські препарати для грудних дітей.
Проблема створення спеціальних ЛФД, висунута Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), є актуальною і своєчасною, тому що особливості фізіологічних і біохімічних процесів організму дитини свідчать про те, що половинна доза ліків, призначена дорослому, не може бути адекватною для дитини. Таким чином, неприпустимо рекомендувати прийом лікарських препаратів чайними ложками або 1/4 таблетки.
Людський зародок містить 94,5 % води, у дитини — 74,7 %, а в дорослої людини в середньому — 61,5 %. Немовля робить 40— 60 дихальних рухів за хвилину, дорослий — 15—18; пульс у немовляти — 140, у дорослого — 70—80; повний обіг крові в немовляти складає 12 c, а в дорослого — 22 c.
Відмінності в гідратації тканин, частоті дихання, серцебитті тощо дають підстави припустити і про неоднакове розподілення в організмі дорослої людини та дитини лікарських речовин, особливо водорозчинних.
Організм дитини, крім цього, характеризується неповним розвитком і навіть відсутністю ряду ферментних систем, що відіграють важливу роль у біотрансформації лікарських речовин, іншим рівнем їхньої адсорбції, метаболізму й виведення.
Діти дуже чутливі до сульфаніламідів, схильні до алергійних реакцій, судомним станам, погано переносять біль, яскраве світло, гірке. Біль для дитини — важка нервово-психічна травма, що зводить до мінімуму фармакотерапевтичний ефект ліків.
До дитячих лікарських засобів, склад і технологія яких розробляються сьогодні, повинні висуватися такі вимоги:
— лікарська форма для дітей повинна підбиратися з урахуванням віку дитини; більшість ліків має бути для приймання всередину;
— для дітей дошкільного віку повинні розроблятися переважно рідкі форми (сиропи, розчини, суспензії, еліксири, полоскання, емульсії, розчинні таблетки, гранули для подальшого розчинення, краплі);
— для дітей шкільного віку, крім зазначених лікарських форм, мають розроблятися також таблетки, драже, капсули, гранули, ректальні лікарські форми у відповідних вікових дозуваннях;
— для дітей до трьох років не слід випускати ліки у вигляді таблеток чи драже, особливо смачних і яскраво забарвлених, що мають кондитерський вигляд.
Усі лікарські форми для немовлят і дітей першого року життя мають випускатися стерильними. Вони повинні мати свої особливості й спеціальні позначки, що відрізняють їх від аналогічних форм для дорослих за кількістю, формою випуску, забарвленням, упаковкою та іншими параметрами.
При створенні ЛФД мають використовуватися лише нешкідливі допоміжні речовини, переважно натуральні продукти. їх кількість повинна забезпечувати необхідний терапевтичний ефект і стабільність ліків. Для забарвлення лікарських форм слід застосовувати нешкідливі барвники, дозволені для медичної практики. Коригувальні речовини мають надавати лікам приємний см#ак і запах і не знижувати їх активності і стабільності. В одній лікарській формі повинна знаходитися як можна менша кількість різних хімічних речовин.
Об'єм рідини, яка містить ліки, в упаковці не повинен бути занадто великим — досить 2,5—10 мл, тобто кількість препарату, необхідна для мінімального курсу лікування. Особливу увагу необхідно приділяти створенню ЛФД пролонгованої дії.
Якщо сумісність інґредієнтів незадовільна, створюють так звані упаковки «змішування», в яких лікарські речовини зберігаються окремо від розчину коригенту і їх змішують безпосередньо перед уживанням. Крім цього, існують концентрати порошків і гранул, до яких перед застосуванням додається вода.
Для дозування лікарських препаратів необхідно використовувати спеціальні дозувальні пристрої (ложки-дозатори, мензурки, крапельниці, піпетки тощо). Упаковка ліків має бути із захисним пристроєм, що дозволяє відкривати її тільки дорослим.
Для розчинів сильнодіючих речовин рекомендують краплі в упаковці зі спеціальним дозувальним пристроєм.
При розробці таблеток і драже для дітей слід прагнути до їх найменшого розміру (від 3—4 мм у діаметрі і нижче); таблетки повинні бути двоопуклої форми.
Необхідно ширше розробляти ректальні лікарські форми для дітей — супозиторії, мікроклізми, лікарські форми, що знаходяться під тиском, ректіоли, капсули, мазі та ін.
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 511 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 |
|