АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СПОСОБИ ОДЕРЖАННЯ СОКІВ 13 СВІЖОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

Технологія одержання соків розроблена в Інституті фармакохімії ім. Кутателадзе AH Грузії із таких видів рослин: валеріани, дурману, наперстянки пурпурової і іржавої, конвалії, беладони, хвоща польового, чистотілу, водяного перцю, чемери­ці, мати-й-мачухи, кропиви. Багато з цих соків дозволені до за­стосування як лікувальні препарати.

Технологія, запропонована цим інститутом, полягає ось у чому. Свіжу рослинну сировину двічі пропускають через машини-вовч-ки або через вальці. Здрібнену мезгу загортають у полотняні сер­ветки і поміщають у циліндр преса, накладуючи по 5—6 штук одна

на одну і прокладаючи між ними пластинки з нержавіючої сталі, потім пресують для одержання соку. До кожних 85 частин вичав­леного соку додають за масою 15 частин 95 % -вого етанолу, в якому розчинений хлоретан (0,3 % від загальної маси рідини). Для швид­кого нагрівання суміш ставлять у воду, попередньо нагріту до температури 80—85 °С, на 30 хв, а потім швидко охолоджують у проточній воді. Така зміна температур сприяє інактивації ферме­нтів і зсіданню білкових речовин. Осади, які випали, відокремлю­ють центрифугуванням. Одержують чистий, прозорий сік. Для кон­сервації застосовують хлоробутанолгідрат або спирт етиловий.

Сік подорожника (Succus Plantaginis) — це суміш соку із сві­жих листків подорожника великого (Plantago major G.) і соку трави подорожника блошиного (Plantagopsillium G.). Технологіч­ний процес одержання соку складається з таких операцій: зби­рання сировини, подрібнення, пресування, консервування соку, відстоювання, фільтрування. Збирання листя подорожника вели­кого здійснюють у період цвітіння в суху погоду, ретельно очищу­ють їх від забруднення, пожовклі і засохлі листки видаляють. Подрібнювання листя виконують на машині-вовчку МП-1-160, де ступінь здрібнювання їх досягає 2—8 мм. Сік віджимають під пресом. У циліндр преса на дно піддона з решіткою укладають до 18 пакетів із подрібненою сировиною по 39 кг. Між пакетами поміщають дренажні решітки із нержавіючої сталі і пресують. У результаті пресування одержують 56,6—60 % соку. Жом удру­ге подрібнюють віджимають на пресі і одержують ще 10 % соку. До вичавленого соку негайно при постійному перемішуванні до­дають 25 частин етилового спирту 90 % -вого, що забезпечує 20 % його вмісту в кінцевій суміші. Сюди ж при діючій мішалці заван-тажують0,15 % натріюметабісульфітуіперемішуютьдоповного розчинення. Потім відбирають пробу для визначення вмісту спир­ту, сухого залишку, pH. Отриманий сік подорожника великого перекачують у відстійник, де залишають на 7 діб. Відстояний від баластових речовин сік декантують і за допомогою фільтрпреса фільтрують у збірник.

Свіжу траву подорожника блошиного двічі подрібнюють на машинах-вовчках і негайно заливають етиловим спиртом і водою у співвідношенні 7 кг: 21 л: 14 л відповідно. Витяжку зливають, а масу двічі пресують. Шрот заливають водою очищеною в співвід­ношенні 2: 1, ущільнюють і залишають на 12 год. Після чого вод­ний мацерат відпресовують, приєднують до етанольного, визнача­ють вміст етилового спирту. Фільтрують, як і сік подорожника великого, консервують, додаючи 0,15 % натрію метабісульфіту.

Соки подорожника великого і блошиного змішують в однако­вих кількостях (1: 1), відстоюють і фільтрують.

Прозора рідина червонясто-бурого кольору, кислувато-солону­вата на смак з відчуттям пекучості. Містить глікозид аукубін,

вітамін K, каротин та інші сполуки. Запах слабкий, своєрідний, ароматний. Застосовують при анацидних гастритах і хронічних колітах.

Випускають у флаконах по 250 мл, зберігають у прохолодно­му темному місці.

Технологічна блок-схема (рис. 10.2) одержання соку подорож­ника є типовою для фармацевтичних виробництв.

Сік каланхое (Succus Kalanchoes) одержують із свіжозібраної трави культивованої рослини каланхое перистого (Kalanchoe pinnata (Lam.) Pers.) за типовою схемою. Отриманий сік відстою­ють, декантують і для освітлення фільтрують через мезгу. Втрату соку виключають заміною декантації сепарацією. Процес прово­дять на рідинному сепараторі тарілчастого типу. Прояснена ріди­на виводиться в приймач, а осад осідає в шламовому відділі сепа­ратора, кількість якого складає близько 0,07 %. Після сепарації сік піддається стерилізаційній фільтрації. Консервант — хлоро­бутанолгідрат — додають у кількості 0,5 %. Препарат містить ду­бильні речовини, вітаміни P і C, кислоти органічні, мінеральні солі та інші сполуки.

Сік каланхое — рідина жовтуватого кольору, ароматного за­паху, трохи опалесцює з дрібною суспензією, яка легко розбива­ється при струшуванні. Сік каланхое виявляє місцеву протизапа­льну дію, сприяє очищенню ран від некрозних тканин, сприяє їх загоєнню. Входить до складу мазі каланхое, яку використовують при лікуванні трофічних ран.

Випускають в ампулах по 3; 5; 10 мл; у флаконах по 10— 100 мл. Зберігають у захищеному від світла місці при температу­рі не вище 10 °С.

Сукрадбел (Sucradbellum). Сік із свіжих коренів беладони. Прозора буро-червоного кольору рідина зі своєрідним запахом і слабогірка на смак, в якій міститься 0,13—0,15 % суми алкалої­дів. Виготовляють за типовою схемою одержання соків.

Застосовують при постенцефалітичному паркінсонізмі.

Сукудифер (Succudiferum). Сік із свіжого листя наперстянки іржавої, очищеної від баластових речовин. Це прозора червоно-бурого кольору рідина, гірка на смак. В 1 мл міститься 5—6 ЖОД.

Застосовують в усіх випадках серцевої недостатності, зумовле­ної ураженням клапанного апарата і захворюваннями серцевого м'яза.

Сік конвалії (Siccus Convallariae majalis). Сік із свіжих над­земних частин (суміші листків і квіток) конвалії. Прозора черво­но-бурого кольору рідина, гірка на смак, запах духмяний. В 1 мл міститься 24 ЖОД.

Застосовують аналогічно до соку наперстянки.

Сік алое (Succus Aloes). Одержують із свіжих неконсервованих листків алое деревовидного {Aloe arborescens Mill.), здрібнюють їх

Рис. 10.2. Блок-схема технологічного процесу одержання соку подорожника 234

на вальцях. 3 отриманої мезги віджимають на пресі сік, нагріва­ють при температурі 100 °С протягом 5—10 хв, охолоджують, по­міщають у відстійник, потім додають 95 %-вий етанол до концен­трації його в соку 20 % і відстоюють при температурі 6—8 °С протягом 14—15 діб. Після відстоювання сік декантують, фільтру­ють і додають 0,5 % хлоробутанолгідрату. Стандартизують препа­рат по сухому залишку, вміст якого повинен бути не менше 2 %.

Сік алое — мутнувата рідина світло-оранжевого кольору, гір­ка на смак, під дією світла темніє.

Застосовують при гастритах, запорах. Зовнішньо використо­вують при гнійних ранах, опіках.

Випускають у флаконах по 100 мл.

Сік капусти білокачанної (Siccus Brassicae capithae) одержу­ють із листя капусти білокачанної (Brassicae capithae) за техноло­гією, розробленою в Інституті фармакохімії AH Грузії.

Препарат містить велику кількість вітаміну U (метилметіонін-сульфаніт U). Це біла із трохи жовтуватим відтінком рідина, мут­нувата, солодкувато-гірка на смак, має своєрідний духмяний за­пах. Застосовують при шлункових захворюваннях нервового характеру, при лікуванні виразкової хвороби і хронічного коліту, при недостатньому кровообігу слизової оболонки шлунка.

ЗГУЩЕНІ СОКИ

Екстракт журавлини (Extracti Oxycocci). Вичавлю­ють сік із дозрілих ягід журавлини болотної (Oxycoccus palustris Pers.) род. брусничних (Vacinaceae) за типовою схемою, після чого проводять зброджування соку для видалення пектинових речо­вин, на які багата журавлина. Відокремлюють пектинові речо­вини центрифугуванням. Згущають сік до концентрації густого екстракту у вакуум-апаратах, які всередині посріблені, при розрі­дженні 60,8—65,8 кПа до вмісту 10 % сухих речовин. У згущено­му сокові міститься до 3,6 % цукрів, 3,25 % лимонної кислоти, аскорбінова кислота, вітамін P (цитрин). Застосовують як віта­мінний сік та смаковий засіб при пропасниці і гарячці.

СУХІ СОКИ

Останніми роками багато досліджень присвячено одер­жанню стабільних соків із свіжих рослин у сухому вигляді. Так M. Ю. Чернов і Г. П. Півненко (Харків) розробили мето­ди одержання стабільних сухих соків чистотілу, конвалії, кален­дули, пасльону пташиного, родовика лікарського, цибулі город­ньої тощо.

Висушування соків сублімацією зберігає початкову якість біо­логічно активних речовин (особливо летких фітонцидів) і поліп­шує їх властивості через концентрацію цінних компонентів. Одер­жують соки шляхом заморожування з наступною сублімацією.

Розглянемо принципову схему одержання сухих соків.

Для одержання 100 частин сухого стабільного соку чистотілу вихідну сировину беруть у таких кількостях: подрібнена сирови­на (трава з квітами) до кашкоподібної маси — 3090 частин, спир­ту етилового 96 %-вого — 360 частин. Спочатку грубо подрібню­ють сировину на траво- і коренерізці, потім удруге подрібнюють на механічному здрібнювачі або на машині-вовчку до кашкопо­дібної маси. Далі сировину завертають у лляні серветки і віджи­мають у перфорованому циліндрі з нержавіючої сталі під пресом із найбільшим навантаженням. Сік збирають у відстійник, де для консервування та осадження баластових речовин додають 360 ча­стин 96 % -вого етилового спирту, щоб в отриманому рідкому со­кові містилося його 20 %. Потім сік декантують і центрифугують 10 хв на центрифузі і фільтрують. Прозорий відфільтрований сік залишають на семиденне відстоювання в герметично закритому відстійнику. Якщо після 7 днів зберігання випаде осад, то сік удруге 5 хв центрифугують на центрифузі. Далі із соку випарю­ють етиловий спирт у вакуум-апараті при залишковому тискові 21,3 кПа (160 мм рт. ст.) і температурі не вище 50 °С до 80 % початкового об'єму. Частково упарений сік розливають у спеці­альні склянки і заморожують методом накочування на сушарці КС-6 (Чехія) протягом 1 год. Заморожений сік сушать на зазначе­ній сушарці 18—20 год при залишковому тиску в системі 13,3— 21,3 кПа (100—160 мм рт. ст.) і температурі внутрішнього і зов­нішнього котлів не вище 55 °С.

Отриманий препарат являє собою гігроскопічний аморфний порошок бурого кольору, пористої структури, гіркий на смак, із характерним запахом екстракту чистотілу великого. Добре роз­чинний у воді, у 20 %-вому етанолі, при цьому майже цілком відновлюються початкові властивості свіжого соку.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 681 | Нарушение авторских прав