АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕРЕМІШУВАННЯ

Ефективність перемішування, яке застосовують для утворення однорідних систем, слід оцінювати за ступенем отри­маної однорідності в об'ємі, де воно відбувається, через певний час від початку перемішування. На рис. 17.5 подано схему мішал­ки і позначено точками пункти, де одночасно відбирають проби. Середню концентрацію твердого тіла в рідкому середовищі, в яко­му воно нерозчинне, при ідеальному його розподілі у всьому об'­ємі, позначимо C_Q. Практично в різних точках концентрації ста­новитимуть Cj, С₂... С_т, відповідно в окремих точках відхилення від середньої концентрації складе (С_г —С₀), (С₂—C₀)... (C_m—С₀). Якщо абсолютні величини цих відхилень скласти разом і поділи­ти на m, то одержимо середнє C, визначимо його у % від C

cp'

Величина P =

100 характеризує рівномірність поширення твер­дого тіла при перемішуванні. Чим менше P, тим ефективніше перемішування. При ідеальному пе­ремішуванні p — o.

При теплопередачі ефективність перемішуван­ня оцінюється коефіцієнтом тепловіддачі від стін­ки до рідини або рівномірністю температури ріди­ни. При масопередачі ефективність перемішування оцінюється величиною коефіцієнта масопередачі (наприклад, при інтенсифікації розчинення пере­мішуванням воно оцінюється якістю речовини, що розчинилася за певний час).

Ультразвукове диспергування. При дії ультра­звукових хвиль на рідину виникає явище кавіта­ції, тобто ультразвукові хвилі мають власний тиск

на рідину, що накладається на постійний гідростатичний тиск. Якщо в рідині поширюється звукова хвиля, яка чинить тиск в 101,3 кПа (1 атм), то в момент стиску сумарний тиск у рідині до­рівнюватиме 202,6 кПа (2 атм). Рідини стійкі до стиску і дуже чут­ливі до розтягування, тому в момент розрідження в них утворюєть­ся велика кількість розривів у місцях, де їхню міцність ослаблено, наприклад, біля сторонніх твердих частинок. Ці порожнини, що на­зиваються кавітаційними бульбашками, зберігаються деякий час, після чого «захлопуються». Одночасно розвивається місцевий тиск, який досягає сотень атмосфер і призводить до руйнування твердих тіл, що знаходяться поблизу бульбашки.

Ультразвукова кавітація досягається за допомогою механіч­них, електромеханічних і магнітострикційних випромінювачів.

Механічні випромінювачі. Для одержання потужного ультра­звуку використовують рідинні свистки, в яких пучки ультразву­ку створюються коливаннями пластин, що виникають під дією струменя рідини, яка викидається під тиском із сопла і розбива­ється об край пластинки. Він працює в діапазоні від 400 до 30 000 Гц і має корисну потужність у декілька десятків ват (рис. 17.6).

Електромеханічні випромінювачі. 3 електромеханічних випро­мінювачів найбільш перспективними є магнітострикційні випро­мінювачі. Магнітострикція — властивість деяких матеріалів змінювати свої розміри під дією сильного магнітного поля. Якщо магнітне поле непостійне за величиною і змінюється з певною частотою, то з такою ж самою частотою будуть змінюватися роз­міри тіла, що знаходиться в цьому полі. Зміна магнітного поля з ультразвуковою частотою (100 кГц) спричиняє ультразвукові ко­ливання.

Магнітострикційні випромінювачі зазвичай мають вигляд су­цільного або порожнистого стержня з обмоткою, яку живить струм

необхідної частоти. Матеріалами для стерж­ня можуть бути нікель, нержавіюча сталь і деякі сплави. Потужність стержня зале­жить від потужності струму, що проходить по обмотці випромінювача (рис. 17.7).

Магнітострикційний випромінювач складається з посудини, куди наливають масло, воду і емульгатор. У дно посудини за допомогою ґумової трубки вмонтовано нікелевий стержень, що має обмотку, че­рез яку пропускають струм ультразвуко­вої частоти. Коливання стержня переда­ються суміші, і через декілька секунд з неї утворюється емульсія. Під дією ульт­развукової кавітації рідина перемішуєть­ся з такою силою, що над її поверхнею з'являються фонтанчики заввишки до 25 см («холодне кипіння» рідини). Ніке­леві стержні під час роботи звичайно дуже нагріваються, тому їх охолоджують во­дою.

17.3. СТАНДАРТИЗАЦІЯ СУСПЕНЗІЙ I ЕМУЛЬСІЙ

Нижче наводяться деякі прописи суспензій та емульсій, що випускаються вітчизняною фармацевтичною промисловістю.

Лінімент синтоміцину (Linimentum Synthomycini) 1,5 і 10%-вий

Технологія приготування емульсії: синтоміцин і консервант (кислота саліцилова) змішують із частиною олії рицинової, після цього суспензію розводять залишком олії рицинової, а потім про­пускають через колоїдний млин.

Емульсію готують у реакторі з турбінною мішалкою. Після роз­чинення емульгатора у воді додають NaKMU, (стабілізатор). Утво­рюється емульсія сметаноподібної консистенції з pH = 5,0...5,9. Потім до підігрітої (60—70 °С) емульсії додають приготовлену су­спензію синтоміцину і продовжують перемішування ще 25—30 хв.

Після цього готову емульсію охолоджують і розфасовують у стерильні банки.

Лінімент стрептоциду (Linimentum Streptocidi) 5 % -вий

Оцінка якості готової продукції здійснюється відпо­відно до рівня вимог, закладених у НТД щодо вмісту діючих ре­човин. Регламентується також показник значення pH середо­вища, ступінь дисперсності частинок твердої фази в суспензіях і крапель емульсій, швидкість осідання частинок дисперсної фази суспензій. Контролюється термостабільність і морозостійкість емульсій: при витримуванні проби емульсії (30,0 г) у термостаті при 45 °С протягом 8 год висота масляного шару, що відокремив­ся, не повинна перевищувати 25 % від загальної висоти емульсії. При охолодженні до 20 °С протягом 10 год і після відстоювання при кімнатній температурі не повинне спостерігатися розшару­вання. До суспензій для парентерального введення ставляться додаткові вимоги, зазначені в статті ДФ України.

Зберігання. Суспензії та емульсії зберігають у скляних флако­нах або банках із темного скла, щільно закритих кришкою, у про­холодному, захищеному від світла місці, із зазначенням на етике­тці терміну дії препарату. Суспензії та емульсії випускаються фармацевтичною промисловістю як самостійні лікарські форми, а також входять до складу лініментів (рідких мазей).

Всі описані лініменти являють собою білі сметаноподібні ріди­ни зі своєрідним запахом. Застосовуються при гнійничкових ушко­дженнях шкіри, опіках, пролежнях, виразках, при променевій терапії (тезан) та ін.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Під терміном мазі (unguenta) об'єднується велика гру­па різноманітних за складом і дією ліків, які мають в'язко-пруж-но-пластичну консистенцію. Мазі є офіцинальною лікарською формою.

Державна фармакопея України визначає мазі як м'які лікар­ські засоби для місцевого застосування, призначені для місцевої терапевтичної або захисної дії або для проникнення лікарських речовин крізь шкіру.

Мазі складаються з основи і лікарських речовин, рівномірно в ній розподілених.

У заводському виробництві на мазі припадає близько 10 % від загального обсягу виробництва ГЛЗ. Вони широко застосовують­ся в терапії багатьох дерматологічних захворювань, в офтальмо­логії, отоларингології, хірургії, акушерстві, гінекології, прокто­логії та інших галузях клінічної медицини.

Мазі застосовуються не тільки для лікування, а й з метою про­філактики або діагностики захворювань, а також як індивідуаль­ні засоби захисту відкритих частин тіла від дії хімічних подразни­ків на виробництві і в побуті; велику групу складають косметичні мазі для пом'якшення і живлення шкіри, вони можуть бути гігіє­нічними, лікувально-профілактичними і декоративними.

Окрему групу складають так звані «електродні» мазі та пасти, які застосовують для реєстрації біотоків, наприклад при електро­кардіографії, енцефалографії, електроміографії та ін. їхня роль полягає в поліпшенні контакту між шкірою, слизовою оболонкою та електродами для кращої їх фіксації.

За типом дисперсних систем розрізняють мазі гомогенні (спла­ви, розчини) і гетерогенні (суспензійні, емульсійні, комбіновані), а в залежності від консистентних властивостей власне мазі, пас­ти, креми, гелі і лініменти.

Залежно від призначення мазі поділяють на дерматологічні, уретральні, мазі для носа, очні, ректальні, вагінальні. Така класи-

фікація мазей має значення як з технологічної, так і з біофарма-цевтичної точки зору, що вказує на комплекс операцій, які закла­дено в схему технологічного процесу їх виробництва. Так, мазі, які наносять на слизові оболонки, рани, опікові поверхні слід вигото­вляти в асептичних умовах. Суспензійні мазі, які застосовуються для лікування органів зору, мають містити найдрібніші частинки лікарських речовин. Водночас вибір технологічних операцій пови­нен бути обґрунтованим і з біофармацевтичної точки зору.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 569 | Нарушение авторских прав