АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОКРЕМА ТЕХНОЛОГІЯ ЗБОРІВ

Офіцинальним є збір протиастматичний (Species anti-astmaticae). Склад цього збору такий: листя беладони — 2 части­ни, листя блекоти — 1 частина, листя дурману — 6 частин, на­трію нітриту '— 1 частина. Здрібнені до 3 мм листя змішують, обприскують розчином 1 г натрію нітриту в 2 мл води, ретельно перемішують до однорідного зволоження всієї маси і сушать при температурі не вище 60 °С до одержання 10 частин.

Вміст алкалоїдів у препараті має бути 0,2—0,25 % від загаль­ної маси, вологи — не більше 12 %, золи — не більше 25 %.

Випускають збір у вигляді порошку (в упаковці по 80 г) і у ви­гляді цигарок (по 20 штук) під назвою «Астматол» (Astmatolum).

Застосовують при бронхіальній астмі. Спалюють половину чай­ної ложки порошку і вдихають дим або викурюють сигарету, що містить зазначений препарат. Запалений порошок повільно і рів­номірно жевріє до повного озолення.

Зберігають у сухому, прохолодному, захищеному від світла місці.

Численні прописи зборів є неофіцинальними, і їх якість нор­мується ФС і технічними умовами (ТУ У). Часто збори подібної лікувальної дії мають різний склад. Існує, наприклад, по чотири прописи грудного і в'яжучого зборів; по три сечогінного, потогін­ного, вітрогінного; два прописи проносного та ін. (табл. 13.1).

Нині відзначається тенденція до заміни зборів аналогічними сумарними препаратами, а саме повністю і швидкорозчинними лікувальними чаями. Технологія таких чаїв полягає в тому, що рослинну сировину ретельно екстрагують, потім точно розрахова­ну кількість витяжок із різної рослинної сировини змішують і подають у розпилювальну сушарку. При цьому продукт швидко зневоднюється в разі дотримання технологічних умов. Отрима­ний порошок дозують і упаковують в одноразові герметичні паке­ти з фольги або спеціальних видів паперу.

Таблиця 13.1

Приклади зборів

Закінчення табл. 13.1

ПОРОШКИ (PULVERES)

Порошки (Pulveres) — тверда лікарська форма для внутрішнього і зовнішнього застосування, яка складається з од­ного або декількох здрібнених речовин і має властивість сипкості.

Залежно в і д с к л а д у порошки поділяють на прості (Pul­veres simplices), які складаються з одного інґредієнта, і складні (Pulveres compositi) — складаються з декількох інґредієнтів. За­лежно в і д x a p а к т e p у д о з у в а н н я порошки випускають розділені на окремі дози (Pulveres divisi) і нерозділені (Pulveres indivisi). Залежно в і д c п о c о б у з а с т о с у в а н н я порошки бувають для внутрішнього і зовнішнього застосування.

Згідно з ДФУ порошки для зовнішнього застосування явля­ють собою лікарську форму, що складається з твердих окремих сухих частинок різного ступеня здрібненості. Вони випускаються в однодозових або багатодозових контейнерах і призначені для використання на великих відкритих ранах або на дуже ушкодже­ній шкірі, отже, мають бути стерильними.

Порошки для зовнішнього застосування у багатодозових кон­тейнерах випускаються в контейнерах із кришками, що просію­ють, у контейнерах із механічним розпилювачем або в контейне­рах під тиском.

Порошки для орального застосування — це лікарська форма, що складається з твердих окремих сухих частинок різного ступе­ня здрібненості, і мають властивість сипкості.

Виділяють порошки «шипучі». Це однодозові або багатодозові порошки, що містять кислоти і карбонати або гідрокарбонати,

які швидко реагують у присутності води з виділенням карбону діоксиду.

При виробництві, зберіганні і реалізації порошків для зовніш­нього і орального застосування необхідно додержуватися заходів, що забезпечують мікробіологічну чистоту.

Порошки також класифікують з а з д p і б н e н і с т ю, що ви­ражаються розміром та формою отворів сита, через який порошок може повністю проходити (табл. 13.2).

Таблиця 13.2

Класифікація порошку в залежності від розміру та форми отворів сита

Порошки як лікарська форма мають багато позитивних влас­тивостей: простота технології виготовлення; можливість регулю­вання ступеня дисперсності; у деяких випадках позитивний вплив кристалічної структури речовин на біологічну доступність; відсут­ність наповнювачів; точність дозування; зручність застосування, що особливо важливо для хворих дитячого і літнього віку; уні­версальність складу; зручність зберігання і транспортування — усе це дозволяє максимально використовувати терапевтичну ак­тивність лікарських речовин.

Порошкам властиві і вади — дрібнодисперсні речовини в ре­зультаті значного збільшення питомої поверхні легко піддаються несприятливій дії світла, вологи і кисню повітря. Гігроскопічні речовини легко відволожуються, а речовини, які містять криста­лічну воду або леткі компоненти, легко їх втрачають («вивітрю­ються») у разі недосконалої упаковки. Порошки можуть набувати стороннього запаху, адсорбуючи пари пахучих речовин. Крім того, до вад цієї лікарської форми належать: більш повільна терапев­тична дія порівняно з рідкими лікарськими формами; подразню­вальна дія на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.

Порошки для зовнішнього і орального застосування контро­люють за такими показниками якості: описом, ідентифікацією, здрібненістю, однорідністю маси або однорідністю вмісту актив­ної речовини для порошків в однодозових контейнерах, масою контейнера для порошків у багатодозовому контейнері, втратою маси при висушуванні або наявністю води, супутніми домішка­ми, кількісним визначенням активних речовин і антимікробних консервантів, мікробіологічною чистотою. Деякі порошки для зов­нішнього застосування не повинні відповідати вимогам на сте­рильність. Здрібненість порошків визначають ситовим аналізом або іншими придатними методами.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 562 | Нарушение авторских прав