АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ЕФІРНИХ МАСЕЛ

Дія ефірного масла насамперед залежить від його якості. Серед множини чинників, що впливають на якість ефір­ного масла, одним із найважливіших вважається спосіб одержання. В Україні при підготовці нормативно-технічних документів і карт технічного рівня проводиться зіставлення якості продукції з кращими закордонними зразками, вимогами національних ста­ндартів імпортерів ефірних масел, національними Фармакопеями і міжнародними стандартами, які готує і погоджує Технічний ко­мітет (TK-54) Міжнародної організації стандартизації (ISO).

T абл и ця 6.1 Фізико-хімічні показники геранієвого масла

За проектом стандарту ISO TK-54, № 1082-73 F показники якості мають відповідати таким даним:

— кислотне число, мг KOH, 5—10;

— ефірне число, мг KOH, 46—78;

— ефірне число, мг KOH після ацетилування, 220—235;

— розчинність одного об'єму олії в 70 % -вому етиловому спирті при 20 °С у трьох об'ємах.

Щоб ефірне масло, яке купується в магазині або аптеці, відріз­нити від підробки, споживач може провести самостійний міні-тест: нанести 1 краплю на фільтрувальний папір. Справжнє масло при кімнатній температурі швидко випарується, не залишивши сліду. Якщо залишилася масляниста пляма — це підробка. Дешевих масел слід уникати, тому що вони погано або зовсім не очищені і містять домішки, які можуть викликати сильну алергічну реакцію.

6.3. ЗБЕРІГАННЯ ЕФІРНИХ МАСЕЛ

Ефірні масла зберігають у тарі з темного скла або білої жерсті, а при нетривалому зберіганні — у тарі з оцинковано­го або чорного заліза з подвійною (поліетиленовою або вініловою) пробкою. Для кращого ізолювання від повітря рекомендують ви­користовувати щільно встромлені коркові пробки, які добре обе­рігають від випаровування і впливу повїтря. Посудини з ефірни­ми маслами зберігають у вертикальному положенні в темному, прохолодному місці (не вище 15 °С), недоступному дітям.

Через легку окиснюваність ємкість слід заповнювати макси­мально. Не можна зберігати ефірне масло в пластиковому посуді. Ефірні масла у першу чергу необхідно оберігати від окиснювання, полімеризації, смолоутворення. Окисненню ефірні масла під­даються із-за вмісту в них терпенів і сесквітерпенів. Продуктом окиснення є смола: безбарвні масла жовтіють або буріють; забарв­лені втрачають або змінюють свій колір.

У нормальних умовах ефірні масла в чистому вигляді зберіга­ються не менше року, крім масел цитрусових, термін зберігання яких нетривалий.

Новогаленові (максимально очищені екстракційні) препарати — це фітопрепарати, що містять у своєму складі діючі речовини вихідної лікарської сировини в їх нативному (природ­ному) стані, максимально звільнені від супутніх речовин. Глибо­ке очищення підвищує їх стабільність, усуває побічну дію ряду супутніх речовин (смоли, стерини, протеїни та інші), дозволяє використовувати для ін'єкційного застосування. Крім того, на від­міну від галенових препаратів, які у ряді випадків стандартизу­ють за сухим залишком, новогаленові препарати випускають стан­дартизованими біологічними або хімічними методами за діючими

речовинами.

Наприкінці XIX століття в Німеччині запропонований пер­ший новогаленовий препарат «Дигіпурат». У 1923 році у ВНДХФІ під керівництвом професора 0. А. Степуна була розроблена і впро­ваджена в практику технологія одержання препарату «Адонілен», запропоновані методи приготування таких препаратів, як «Гіпта-лен», «Дигінорм», «Франгулем», «Секален» іт.д.

Нині в Україні вивченням природних сполук і розробкою тех­нологій щодо створення нових препаратів із лікарської сировини займаються в ДНЦЛЗ, Україна (I. Ф. Макаревич, В. I. Литвинен-ко, M. Ф. Комісаренко, П. П. Прокопенко, В. T. Чернобай та ін.), у країнах СНД — ВНДХФІ (Москва), в Інституті хімії рослинних речовин Академії наук Узбекистану, Інституті фармакохімії ім. К. Г. Кутателадзе (Грузія), на кафедрах Національного фарма­цевтичного університету і факультетів медичних вузів. їх ведуть учені різних фахів: ботаніки, хіміки, біохіміки, фармакогности, фармакологи, клініцисти, технологи та ін.

Новогаленові препарати і препарати індивідуальних речовин випускаються хіміко-фармацевтичними заводами, об'єднаннями, фірмами: ДЗ ДНЦЛЗ, КП ХФО, «Дарниця», «Здоров'я», Одеське

ВХФО (Україна); Нижньоновгородський ХФЗ, КП ХФО «Тат-хімфармпрепарати», ВЕЗ НПО ВІЛАР, Курський комбінат лі­карської сировини (Росія); BO «Чимкентбіофарм» (Казахстан); BO «Узхімфарм» (Узбекистан); «Санітас» (Литва).

7.1. ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Загальний принцип приготування сумарних препа­ратів і препаратів індивідуальних речовин полягає в тому, що залежно від властивостей рослинного матеріалу і біологічно актив­них речовин, які містяться в ньому, підбирають такий екстрагент і такий метод екстракції, при використанні яких витягується максимальна кількість діючих речовин і мінімальна кількість супутніх.

Виробництво максимально очищених препаратів і препара­тів індивідуальних речовин здійснюють за єдиною технологічною схемою:

1. Підготовка рослинного матеріалу.

2. Підготовка екстрагента або суміші екстрагентів.

3. Одержання витяжки.

4. Концентрування.

5. Очистка витяжки.

6. Отримання продукту.

7. Очистка продукту.

8. Стандартизація.

9. Упаковка, маркування і фасовка готового продукту.

Стадію 7 зазвичай застосовують у технології найбільш глибо­кого очищення БАР — у виробництві індивідуальних речовин, де використовують кристалізацію з органічних розчинників або ком­біновані методи (сорбцію, десорбцію, концентрування, кристалі­зацію).

При виборі методу екстракції прагнуть із найменшою витра­тою часу і екстрагента одержати концентровану, тобто збагачену діючими речовинами витяжку. Для одержання новогаленових препаратів найширше використовують протитечійну екстракцію, іноді мацерацію з циркуляцією екстрагента або з механічним пе­ремішуванням, а також циркуляційну екстракцію.

Екстрагування індивідуальних речовин проводять ремацера-цією за принципом протитечії, мацерацією із циркуляцією екст­рагента, вихровою екстракцією, іноді сировину перед екстрагу­ванням спеціально оброблюють (ферментація, при виробництві дигітоксину). 3 отриманої витяжки екстрагент видаляють упарю­ванням у роторних випарниках, в яких витяжка піддається корот­кочасному контакту з поверхнею теплоносія при глибокому ва-

куумі (залишковий тиск 1,3—2,0 кПа). Для зменшення втрат ор­ганічного розчинника на всіх стадіях упарювання охолодження пари здійснюють розсолом.

При одержанні максимально очищених препаратів здебільшо­го застосовують такі методи: осадження діючих або супутніх ре­човин із використанням органічних розчинників; очищення в системах рідина — рідина; абсорбційну хроматографію (для очи­щення і розділення серцевих глікозидів, флавоноїдів, кумаринів та інші); іонообмінну хроматографію для очищення витяжок, що містять алкалоїди (фенольні сполуки, ферменти, антибіотики, ві­таміни), кристалізацію. Застосовують такі методи кристалізації: випарювання розчинника (ізотермічний), охолодження гарячих розчинів (ізогідридний), одночасне охолодження і випарювання (комбінований), використання інших речовин, що знижують роз­чинність (висолювання).

Процес одержання індивідуальних речовин складний і багато­ступінчастий, головним чином, на стадіях їх виділення та очи­щення.

Спочатку індивідуальні речовини одержують, застосовуючи екстракційну технологію, побудовану на різних коефіцієнтах роз­поділення речовин в екстрагентах, які не змішуються між собою. Цей процес оптимальний для виділення речовин із розчинів, що містять обмежену кількість біологічно активних речовин, які від­різняються за своїми фізико-хімічними властивостями від супут­ніх речовин. Метод відносно простий для виробництва препаратів в невеликих обсягах. При переході до великопромислового вироб­ництва виникає ціла низка технологічних, економічних і еколо­гічних проблем.

Природна сировина як джерело лікарських речовин має порів­няно із синтетичними речовинами ряд особливостей, що визна­чають процес виділення індивідуальних речовин високого сту­пеня чистоти як дуже складний. Рослинна сировина має свої особливі ознаки, що характеризуються: мінливістю кількісного, а часто і якісного складу речовини, яка залежить від місця зрос­тання, кліматичних умов, способу збирання рослинної сировини, умов його висушування, ступеня забруднення мікрофлорою; на­явністю хімічних сполук, споріднених з основною речовиною, що виділяється, за хімічними властивостями і структурою, але які відрізняються за біологічною дією; обмеженою хімічною стабіль­ністю багатьох природних речовин; здатністю легко піддаватися впливові ферментів і мікроорганізмів.

Таким чином, перед дослідниками і виробничниками постав­лене завдання — створити нову технологію виділення лікарських речовин із первинних екстрактів лікарської сировини, викорис­товуючи особливості рослинної сировини. У межах такої техноло-

гії можна екстрагувати в чистому вигляді не одну якусь речови­ну, а декілька, причому здійснювати це з нормальним виходом, із мінімальними витратами розчинників і енергоносіїв.

Ці умови задовольняють технології, побудовані на адсорбцій­них процесах (алюмінію оксид I, II і III груп активності, силіка­гель, поліаміди, поліакриламіди, целюлоза та інші); адсорбційно-хроматографічних методах (іонний обмін, гель-фільтрація); екстракції в системах рідина — рідина, кристалізації.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 592 | Нарушение авторских прав