АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РОСЛИННІ БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ, СПОСОБИ ЇХ ВИДІЛЕННЯ

7.2.1. АЛКАЛОЇДИ

Алкалоїдами називаються природні азотовмісні спо­луки основного характеру, які утворюються в рослинних організ­мах.

3 природних біологічно активних речовин алкалоїди є основ­ною групою, з якої сучасна медицина добуває найбільшу кіль­кість високоефективних лікарських засобів, у тому числі сумарні максимально очищені та індивідуальні алкалоїди в різних лікар­ських формах (розчини в ампулах, таблетки, драже, супозиторії та ін.).

Оскільки алкалоїди є основами, вони утворюють солі в росли­нах з органічними кислотами, а при переведенні в лікарську ре­човину — з тими кислотами, які забезпечують якісну кристаліза­цію і легку розчинність у воді. Найчастіше такими кислотами є: із мінеральних — хлороводнева, сульфатна, нітратна, а з органіч­них — винна, саліцилова та ін.

Виділення та очищення алкалоїдів із рослинної сировини

Вміст алкалоїдів у рослинах зазвичай незначний. Здебільшого вони знаходяться в рослинах у вигляді солей різних кислот, тому спочатку їх необхідно звільнити шляхом змочуван­ня здрібненої рослинної сировини розчином лугу.

Промислові способи виділення алкалоїдів можна розділити на дві групи: екстракція у вигляді солей і екстракція у вигляді віль­них основ. У першому випадку рослинну сировину обробляють відповідним екстрагентом, до якого додають невелику кількість кислоти (оцтової, хлороводневої, винної, лимонної та ін.). Екст­ракцію проводять за принципом протитечії. Цим способом одер­жують більш концентровані витяжки алкалоїдів і з меншими витратами екстрагента. На виробництві встановлюють, як прави-

ло, екстракційні батареї, що складаються з 5—10 перколяторів, або протитечійні апарати.

Солі алкалоїдів розчинні у воді та в спиртах (метиловому та етиловому) і нерозчинні в ефірі, хлороформі, дихлоретані та ін­ших органічних розчинниках. Тому при екстракції алкалоїдів у вигляді солей як розчинник зазвичай застосовують спирт або воду. Однак основною вадою способу екстракції алкалоїдів у ви­гляді солей, є те, що спирт і особливо вода витягають із рослин разом з алкалоїдами велику кількість супутніх речовин (білків, смол, дубильних речовин, слизу та інших), які затрудняють об­робку таких витяжок.

Екстракція алкалоїдів у вигляді основ вимагає в технології додаткових операцій. Застосовуючи цей спосіб, необхідно поперед­ньо виділити вільні алкалоїди, що знаходяться в рослинній сиро­вині у вигляді солей; це досягається обробкою сировини розчином лугу (амоніаком, натрію гідрокарбонатом, натрію гідроксидом), і лише потім його екстрагувати. Через те що вільні алкалоїди роз­чинні не тільки у воді і спирті, але і у великому числі органічних розчинників, вибір екстрагента в цьому разі набагато ширший. Найчастіше застосовують бензен, дихлоретан, трихлоретилен, рід­ше — ефір, хлороформ, тетрахлорометан, петролейний етер та ін. Сама екстракція проводиться протитечійним способом, як і при екстракції в кислому середовищі.

Вибір придатного лугу є дуже важливим моментом, тому що, з одного боку, багато алкалоїдів дуже чутливі до дії сильних лугів і можуть при цьому піддаватися небажаним змінам, а з іншого боку — деякі алкалоїди є настільки сильною основою, що для її виділення із солей недостатньо слабких основ, наприклад, амо­ніаку.

Кислі, водні або спиртові витяжки підлужують і алкалоїди відокремлюють (якщо вони важкорозчинні у воді і випадають в осад) або ж витягають відповідним розчинником (ефіром, хло­роформом, бензеном, аміловим спиртом або сумішшю хлороформу і фенолу та іншими), що не змішуються з водою. Звичайно одної такої обробки недостатньо, тому що разом з алкалоїдами в органіч­ний розчинник переходить багато супутніх речовин (хлорофіл, воски, жири, терпени, ефіри та ін.).

Для попереднього очищення витяжок його знову обробляють розведеною (1—5 %-вою) хлороводневою або сульфатною кисло­тами, в які алкалоїди переходять повністю, тоді як більша части­на домішок залишається в органічному розчиннику. Очищений кислий розчин знову підлужують і витягають із нього алкалоїди за допомогою розчинника, який не змішується з водою. Отрима­ний розчин алкалоїдної основи є найчистішим і після відгону роз­чинника дає так звану «суму алкалоїдів», яка і піддається по­дальшій обробці.

При використанні спиртових розчинів, що мають кислу реак­цію, необхідно спочатку видалити спирт при температурі 30— 40 °С і розрідженні не менше 60 кПа. Кубовий залишок у випар­нику обробляють водою (або розведеною кислотою), частина смолистих речовин залишається нерозчинною, що, як правило, відокремлюється шляхом фільтрації. Ці смоли часто адсорбують значну кількість алкалоїдів, тому вони обробляються декілька разів гарячою водою (або розведеною кислотою) до повного виділення з них алкалоїдів.

Кислий водний розчин, отриманий після видалення смол, об­роблюють етером, хлороформом, петролейним етером до повного звільнення його від інших супутніх речовин.

Останнім часом для виділення алкалоїдів із водних і кислих витяжок застосовують адсорбційні методи, найчастіше пропускан­ням розчину через колонки, наповнені іонообмінними смолами. Десорбцію алкалоїдів проводять обробкою сорбенту спочатку вод­ним розчином лугу, а потім органічним розчинником. Після від­гону органічного розчинника одержують «суму алкалоїдів», яку піддають подальшому очищенню для одержання індивідуальної речовини. При десорбції розчинником, що не змішується з водою, алкалоїди витягають із нього кислотами.

Лужні витяжки вільних алкалоїдів, отримані лужною екстрак­цією рослинної сировини, зазвичай містять менше супутніх речо­вин, ніж водні і спиртові витяжки. Для одержання очищених алкалоїдів їх спочатку оброблюють розведеною хлороводневою або сульфатною кислотами (1—5 %-вими), в яку переходять усі алка­лоїди, потім концентрують. Кислий розчин піддають звичайному очищенню, як зазначено вище, підлужують і алкалоїдну суміш у вигляді осаду відокремлюють або витягають органічними роз­чинниками.

Для розділення суми алкалоїдів і виділення з неї індивідуаль­них алкалоїдів у промислових умовах використовують сорбційні методи, побудовані на різниці їхньої адсорбційної здатності.

Як адсорбент зазвичай застосовують алюмінію оксид, силіка­гель та інші, а як елюент — петролейний етер, бензен, спирт, хлороформ, гексан, етанол та ін.

Останнім часом найширше впроваджується в практику вироб­ництва алкалоїдів іонний обмін.

На основі узагальнення досвіду з виділення алкалоїдів у ДНЦЛЗ була створена і функціонує у промисловості до сих пір технологія одержання індивідуальних алкалоїдів за допомогою катіонітів КУ-1, КУ-2, КУ-5, СДВ-ЗТ, СБС-3, КРУ (рис. 7.1).

Технологічний процес складається із стадій:

— водної екстракції алкалоїдів із рослинної сировини;

— сорбції суми алкалоїдів на катіоніті;

— десорбції алкалоїдів у вигляді очищеної суми з катіоніту розчином амоніаку у водно-спиртових сумішах (суміші етилово­го, метилового, ізопропилового спиртів, що містять 10—20 % води);

— виділення алкалоїдів із спиртово-амоніачного елюату із за­стосуванням звичайних хімічних методів і регенерації катіоніту. За цією схемою виділяють у промисловому масштабі морфін із коробочок маку масляного, морфін із маточних розчинів, цити-зин із трави термопсису, скополамін із насіння коробочок дурма­ну, виробляють морфін з опію та ін.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 634 | Нарушение авторских прав