АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЕКСТРАКЦІЙНІ ПРЕПАРАТИ 13 СВІЖИХ РОСЛИН

Із свіжих рослин витяжки біологічно активних речо­вин отримують у тих випадках, коли дана сировина несоковита і пресування виявляється недостатньо ефективним. У цьому разі необхідне тонке подрібнювання сировини, оскільки жива клітина знаходиться в стані тургору (напруженості) і протоплазма, що має властивість напівпроникності, не пропускає назовні БАР. Тому для

витягнення останніх стінки клітин необхідно зруйнувати. Це дося­гається шляхом використання спеціальних машин-вовчків, улаш­тованих на зразок механізованих м'ясорубок і вальців, оскільки свіжа сировина містить до 80 % вологи і має високу пружність. На даних машинах рослинний матеріал спочатку роздавлюється, а потім розтирається. Щоб одержати екстракційні препарати із свіжої си­ровини, застосовують метод мацерації міцним (90 %-вим) етило­вим спиртом. Процес екстракції продовжується 14 діб і його необ­хідно інтенсифікувати частим і енергійним перемішуванням вмісту мацераційних посудин. Потім мацерати відфільтровують, залиш­ки віджимають на пресі і віджатий сік приєднують до витяжки. Відстоюють 7 діб при температурі не вище 8 °С, відфільтровують від колоїдного осаду, що випав, потім відфільтровують ще раз че­рез фільтр Сальнікова. Отримані фільтрати придатні до застосу­вання.

Застосовують також метод бісмацерації, при цьому подрібне­ну сировину перший раз заливають 96 % -вим етанолом і настою­ють 7 діб; другий раз — 20 %-вим етанолом на 3 доби. Злиті витяжки відстоюють, фільтрують і одержують настойки з вміс­том 40—50 % етанолу. їх стандартизують за тими самими показ­никами, що й настоянки, одержані з висушених рослин. У сучас­ній номенклатурі є складні препарати, куди поряд із витяжками із свіжих рослин вводяться багато інших лікарських засобів.

Настойка валеріани (Tinctura Valerianae) готується на 70 % -ово-му етанолі в співвідношенні 1: 5 із свіжих коренів валеріани лі­карської (Valeriana officinalis L.) род. валеріанових (Valerianaceae) методом перколяції. Це прозора рідина червонясто-бурого кольо­ру з характерним запахом і солодкувато-гірким пряним смаком.

Хімічний склад: ефірне масло, валеріанова кислота, борнеол, естер борнеолу і ізовалеріанової кислоти, сліди алкалоїдів, орга­нічні кислоти, дубильні речовини, цукор.

Застосовують в усередину дорослим по 20—30 крапель 3— 4 рази на день.

Випускають у флаконах по 30—50 мл.

Кардіовален (Cardiovalenum) препарат, містить такі інґредієн-ти: сік жовтушника розлогого — 17,2 г (активністю 150 ЖОД в 1 мл), одержуваний із свіжої трави, у якій містяться глікозиди ерихрозид, елізилін, близькі за дією до глікозидів групи наперс­тянки; адонізид — 30,0 г (активністю 85 ЖОД в 1 мл); настойка валеріани із свіжих коренів — 46,9 г; рідкий екстракт глоду — 2,1 г; камфора — 0,4 г; етанол 96 %-вий — 1,6 г; натрію бро­мід — 2,0 г; хлоробутанолгідрат — 0,25 г.

Виявляє комбіновану дію на серцево-судинну і нервову сис­тему.

Гормони (від грец. hormao — надавати руху, збу­джувати) — біологічно активні речовини різної хімічної природи, які утворюються спеціалізованими клітинами залоз внутрішньої секреції і виділяються безпосередньо в кров, лімфу і регулюють обмін речовин і фізіологічні функції організму.

Нині відомо близько 60 біологічно активних секретів, які про­дукуються ендокринними залозами і виявляють гормональну ак­тивність.

У табл. 11.1. наведені гормони, що виробляються центральни­ми і периферичними залозами.

Таблиця 11.1

Гормони ендокринних залоз

Закінчення табл. 11.1

Найчастіше гормони і гормональні препарати класифікують за x і м і ч н о ю c т p у к т у p о ю. У зв'язку з цим розрізняють декілька груп гормонів:

1. Гормони білкової природи: прості (інсулін, пролактин, гор­мон росту) і складні (фолітропін, лютропін, тиреотропін) білки.

2. Гормони пептидної природи: глікоген, кальцітонін, сомато-статин, вазопресин, окситоцин.

3. Гормони — похідні аміноспиртів: адреналін, норадреналін.

4. Гормони ліпоїдної природи (стероїдні гормони): кортико­стероїди, андрогени і естрогени.

5. Парагормони, тканинні гормони: гастрин, секретин, гепа­рин.

За x a p а к т e p о м д і ї г о p м о н и поділяють на пускові (тропні чинники, гормони ЦНС) і виконавчі (гормони периферич­них залоз).

В організмі дія гормонів контролюється ЦНС. Потік інформа­ції про стан внутрішнього і зовнішнього середовища надходить до ЦНС, де виробляються регулюючі сигнали (нервові й гумораль­ні). Одержують гормони ендокринних залоз хімічним синтезом, методом генної інженерії.

Синтезовано інсулін і деякі білкові гормони гіпофіза (корти­котропін, соматотропін) та ін. Препарати стероїдних гормонів, похідних аміноспиртів і пептидів (окситоцин, вазопресин) одер­жують хімічним синтезом. Але хімічний синтез поліпептидних гормонів багатостадійний і нерентабельний.

Нині інтенсивно розвиваються фізико-хімічний і генетичний напрями в біотехнології, що дозволило створити нові технології речовин білкової природи. Методами генної інженерії отримано штами-продуценти пептидних гормонів: інсуліну, соматотропіну, кальцітоніну та ін. Одержання гормонів методом біосинтезу є еко­номічно більш ефективним, оскільки він не потребує високих тем­ператур, каталізаторів, підвищеного тиску і т. ін.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 570 | Нарушение авторских прав