АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РОЗДІЛЕННЯ БАР ЗА ДОПОМОГОЮ МЕМБРАН

Нині в хіміко-фармацевтичній і мікробіологічній про­мисловості все в більшій мірі здобувають складні термічно і хіміч­но лабільні органічні сполуки. Потрібні для цього «м'які» умови виробництва, яким значною мірою відповідають мембранні про­цеси. Запровадження мембранних процесів дозволяє інтенсифіку­вати технологію концентрування біологічно активних речовин, скорочуючи при цьому втрати їх активності. Мембранні методи розділення сумішей, які містять біополімери, значно підвищують якість продукції.

Базою для розробки сучасних економічних мембранних про­цесів стало одержання і подальше удосконалення високоселектив-них ацетатцелюлозних і синтетичних мембран. Так, за останні 20 років, що минули з часу одержання мембран з ацетату целю­лози, їхню проникність удалося збільшити приблизно в 100 разів. У країнах СНД набули поширення ацетатцелюлозні мембрани «Владипор», «Міфіл» і синтетичні напівпроникні мембрани з ко-полімеру вінілпіролідону з метилметакрилатом.

За кордоном широко застосовують мембрани фірм «Абкор», «Міліпор» (США); «Шляйхер Шуель», «Сарторіус» (Німеччина); «Амікон» (Голландія); «Нуклеопор» (Великобританія); комплексні системи ДДС-РО (Данія) для ультрафільтрації і концентрування (зворотний осмос), виготовлені на основі нейлону, полівінілхло­риду, тефлону, ацетату нітроцелюлози. Вони мають високу порис­тість (84 %), хімічно стійкі і біологічно нейтральні.

Нині розробляються установки періодичної і безперервної дії з використанням апаратів плоскорамного, рулонного, трубчасто­го типів, а також із застосуванням порожнистих волокон. Також розширюється промислове виробництво мембранних фільтрів із можливістю виділення досить малих частинок: 10...0,2 мкм — при

мікрофільтрації; 0,02...0,001 мкм — при ультрафільтрації; до 0,0001 мкм — при гіперфільтрації (зворотний осмос).

Усі мембранні фільтри мають працювати в умовах широкого інтервалу температур (0—60 °С), pH середовища (3,0—11,0). При проведенні мембранної фільтрації слід враховувати ґрадіент елект­ричного потенціалу, концентрацію або тиск.

Серед рідкофазних мембранних процесів розрізняють діаліз, електродіаліз, ультрафільтрацію, зворотний осмос.

8.2.1. ДІАЛІЗ I ЕЛЕКТРОДІАЛІЗ

Явища діалізу і електродіалізу знаходять застосування при очищенні рослинних витяжок. Діаліз базується на властиво­стях молекул біополімерів, що мають великі розміри, не проходи­ти через напівпроникні мембрани, у той час як речовини з мен­шими розмірами молекул проходять через них досить вільно. Для діалізу використовують плівки желатину, целофану, колодію, ні­троцелюлози. Процес діалізу проходить зазвичай досить повіль­но, він прискорюється при підвищенні температури, збільшенні площі діалізу і прикладанні електричного струму. В останньому випадку спостерігається явище електродіалізу, до якого схильні здебільшого речовини, що розпадаються на іони.

Найпростіша установка для електродіалізу складається з ван­ни, розділеної двома напівпроникними перегородками на три відсіки. У крайній відсік опущені катод і анод, у середній — на­ливається витяжка, що піддається діалізу. Катіони під дією елект­ричного струму рухаються через напівпроникні перегородки до анода, аніони — до катода. У середньому відсіку залишаються речовини, що не проходять через напівпроникні перегородки. У процесі роботи періодично або безперервно проводять відведен­ня витяжки, розчинів продіалізованої речовини.

Електродіаліз із іонообмінними мембранами до сих пір не знай­шов широкого застосування. Є лише дослідження, які доводять можливість очищення технічних напівпродуктів, що містять ал­калоїди гіосціамін і сальсолін від високомолекулярних неіонізо-ваних речовин методом електродіалізу з гетерогенними мембра­нами МК-40 і гомогенними мембранами MK-lCC.

Дослідження також показали, що перетворення катіонітових мембран, яке відбувається в процесі електродіалізу, у форму орга­нічного іона супроводжується стисненням іонообмінних частинок гетерогенних мембран, порушенням їх зв'язку з ненабухлою ос­новою мембран і рівномірного стисненням всієї гомогенної мем­брани. У першому випадку це призводить до мікродеструкції мем­брани і до значного збільшення переносу розчинника разом із недисоційованими сполуками, що обмежує можливості очищен­ня. При застосуванні гомогенних мембран мікродеструкції при

переході у форму органічного іона не відбуваються, тому гомоген­ні мембрани більш перспективні для застосування в процесі роз­ділення природних полярних і неполярних органічних речовин.

8.2.2. УЛЬТРАФІЛЬТРАЦІЯ

Метод ультрафільтрації полягає в розділенні високо-молекулярних і низькомолекулярних сполук на селективних мем­бранах, здатних пропускати низькомолекулярні сполуки під дією тиску 98—490 кПа. Ультрафільтрація в 50—20 разів ефективні­ша за гель-фільтрацію та у 1000 разів ефективніша від очищення з використанням фракціонування етанолом. Застосування ульт­рафільтрації має ще низку переваг: виключається денатурація біл­ка, тому що процес іде без фазових перетворень при будь-якій температурі; можливі одночасне концентрування і очищення від мінеральних і низькомолекулярних органічних речовин; незнач­ні витрати енергії. Ультрафільтраційні установки відрізняються простою конструкцією та експлуатацією.

Вадою ультрафільтрації є емпіричний підхід до підбору мем­бран на певній стадії виділення БАР. Теоретично прогнозувати ультрафільтраційні властивості розчинів складного складу немо­жливо, тому що мембрани, як правило, стандартизують кислими речовинами з певною молекулярною масою. У нашій країні випу­скають ультрафільтраційні ацетатцелюлозні мембрани: УАМ 50м, УАМ 100м, УАМ 150м, УАМ 200м, УАМ 300м, УАМ 500м.

Технологія ультрафільтрації така: суспензію під тиском про­пускають через напівпроникну мембрану з великою кількістю пор дрібного діаметра (0,02—0,001 мкм), у результаті чого колоїдні частинки затримуються мембраною, а вода і молекули, що міс­тяться в ній, проходять крізь стінки ниток і накопичуються в корпусі патрона. Навіть при низькому тискові забезпечується інтенсивний потік фільтрату. Активна частина мембрани — це поверхня, по якій проходить суспензія. Розділення фракцій відбувається саме на цій тонкій поверхні. Мембрана неоднорідна по товщині, унаслідок чого опір протіканню рідини по всій її по­верхні мінімальний.

Основні виробники ультрафільтраційних установок — фірми «Альфа-Лаваль» (Швеція); «Міліпор» (США), ДДС-РО (Данія); «Амікон» (Нідерланди), АІ-ОУВ, АІ-ОУП, УЛС-3, УКТ-40, УКФ-80 (Росія).

8.2.3. ЗВОРОТНИЙ ОСМОС

Зворотний осмос (гіперфільтрація) — перехід роз­чинника (води) із розчину через напівпроникну мембрану під дією зовнішнього тиску. Надлишковий робочий тиск розчину при цьо-

му набагато більший від осмотичного. Рушійною силою зворотно­го осмосу є різниця тисків:

Для розділення речовин застосовують мембрани двох типів:

1. Пористі з розміром пор 10^_4—10^_3 мкм (1—10 А). Селектив­на проникність базується на адсорбції молекул води поверхнею мембрани і її порами. У нашій країні випускають ацетатцелюлоз-ні мембрани: УАМ-50м, УАМ-500м.

2. Непористі дифузійні мембрани утворюють водневі зв'язки з молекулами води на поверхні контакту. Під дією надлишкового тиску ці зв'язки руйнуються, молекули води дифундують у про­тилежну сторону мембрани, а на утворені вільні місця проника­ють наступні. Таким чином, вода неначе розчиняється на поверх­ні і дифундує усередину шару мембрани. Майже всі БАР, крім газів, не можуть проникати через таку мембрану. У нашій країні і країнах СНД випускають гіперфільтраційні ацетатцелюлозні мембрани МГА-80, МГА-90, МГА-100. Цифра в марці означає від­соток селективності S:

де С_х і С₂ — концентрація речовин у вихідному розчині і фільтра­ті, мг/мл. На цьому принципі працюють промислові вітчизняні установ­ки типу «Роса», УГ-1, УГ-10, продуктивністю відповідно від 0,1 до 1 і від 1 до 10 м³/доба, і закордонні фірми «Абкор» (США), ДДС-РО (Данія). Зазвичай установки зворотного осмосу призна­чені для однорідних високов'язких рідин; випускають установки двох типів: трубчасті і рулонні, застосовуючи не менше п'ятьох марок фільтраційного матеріалу, який має високу стійкість до pH (1—13), селективність і робочу температуру до 80 °С.

8.3. СОРБЦІЯ

Методи очищення БАР сорбцією в наш час набули широкого застосування в хіміко-фармацевтичній і мікробіологіч­ній промисловості.

Сорбцією називають процес поглинання газів, парів, розчине­них речовин твердими і рідкими сорбентами. Розрізняють декіль­ка видів сорбції.

Адсорбція — поглинання речовини на поверхні сорбенту. По­верхня сорбенту, як правило, дуже велика, тому що на ній є вели­чезна кількість пор. Так, поверхня 1 г активованого вугілля має площу, яка дорівнює 600—1000 м². Процес адсорбції має селек­тивність і дозволяє адсорбувати певні БАР із розчину.

Абсорбція — поглинання речовини всім об'ємом твердої або рідкої фази. Абсорбцію використовують, наприклад, для отримання ефірних масел. При одержанні ефірних масел анфлеражем квітки поміщають у закриту посудину над жиром, який усією своєю ма­сою абсорбує ефірне масло.

Хемосорбція — поглинання речовин з утворенням хімічних сполук. До хемосорбції належать іонний обмін, афінна і гідрофоб­на хроматографія. У виробництві БАР рослинного і тваринного походження і на основі біосинтезу, як правило, використовують адсорбцію.

8.3.1. СОРБЩЙНІ ПРОЦЕСИ

Сорбційний процес виділення речовин із розчину су­міші речовин — це поєднання процесів сорбції і десорбції. Процес десорбції розділений на два етапи: власне десорбцію, тобто одер­жання елюату, який містить цільовий продукт, і регенерацію, тобто видалення із сорбенту всіх просорбованих речовин, які до­зволяють повернути сорбент знову на стадію адсорбції.

Раціональний вибір адсорбентів, розчинників і умов їх засто­сування для одержання речовин із розчинів має базуватися на таких положеннях.

1. Адсорбент і умови адсорбції мають бути обрані так, щоб
вони забезпечували переважну і максимальну сорбцію екстраго­
ваної речовини і її мінімальну залишкову концентрацію в розчині
в умовах рівноваги.

2. Десорбувальний розчинник і умови десорбції повинні бути
обрані так, щоб в умовах рівноваги елюат з відносно високою
концентрацією речовини знаходився б у рівновазі з адсорбентом
з малим вмістом речовини, тобто щоб адсорбція з десорбувально-
го розчинника була б мінімальною.

Слід зазначити, що обидві ці умови невіддільні одна від одної і, отже, обраний адсорбент має забезпечувати їх виконання.

У разі сорбції на молекулярних сорбентах здійснення перших двох умов ведення адсорбційних процесів при виділенні речовин із розчинів зводиться до добору адсорбенту та умов його викорис­тання, які забезпечили б значну різницю в адсорбційних потенціа­лах з водного розчину і десорбувального розчинника.

При доборі таких умов можна виходити з теорії Поляни. Щодо розчинів адсорбційний потенціал А розчинених речовин виража­ється рівнянням:

де C — концентрація насиченого розчину; C — рівноважна концентрація.

Відповідно до Поляни адсорбований об'єм сорбенту завжди по­вністю заповнений речовиною, що адсорбується, і розчинником. При адсорбції розчиненої речовини вона витісняє з адсорбційного об'єму частину розчинника. Тому чим більший адсорбційний по­тенціал розчинника, тим менша величина сорбції розчиненої ре­човини.

При виборі молекулярного сорбенту для виділення речовин із розчинів важливу роль відіграє так зване правило «зрівнювання» полярностей, установлене Ребіндером. Відповідно до цього прави­ла адсорбція неполярних речовин на неполярних поверхнях буде успішно відбуватися з полярних розчинників, адсорбція полярних речовин на полярних адсорбентах — із неполярних розчинників.

Як адсорбент у технології ліків застосовують пористі тверді речовини з великою питомоюповерхнею, з яких найбільш поши­рені: алюмінію оксид, силікагель (гель кислоти силікатної), вугілля активоване, кізельгур, поліаміди, поліакриламіди, сефадекси, целюлози та ін.

Адсорбцію проводять у спеціальних апаратах — адсорберах, найпростішим із них є вертикальний циліндричний апарат пері­одичної дії, заповнений адсорбентом. Спочатку через адсорбент пропускають розчин і насичують його поглинальною речовиною, потім фільтрують десорбент-розчинник або суміш розчинників, який витісняє поглинену речовину.

Для проведення безперервної адсорбції використовують уста­новки з декількох адсорберів періодичної дії, в яких поперемінно відбуваються адсорбція і десорбція.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 724 | Нарушение авторских прав