АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВИРОБНИЦТВО ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ МІКРОБІОЛОГІЧНОГО СИНТЕЗУ. ФЕРМЕНТИ

Основний напрям мікробіологічного синтезу — ви­користання клітин мікроорганізмів для виробництва ферментів, антибіотиків, вітамінів, алкалоїдів, амінокислот, органічних кис­лот, полісахаридів та ін.

Промислове виробництво ферментних препаратів здійснюють в основному з культур мікроорганізмів (табл. 12.4): плісеневих грибків, бактерій, дріжджів, актиноміцетів. Останніми роками для промислового виробництва ферментів використовують в основ­ному міцеляльні гриби родів Aspersillus, Penicillinum і Rhizopus, а також організми-продуценти бактерій роду Bacillus, Escherihia coli та інших.

Вони здатні продукувати велику кількість різноманітних за своїм складом ферментів, що обумовлено специфічними можли­востями їх ферментативного апарата, високою здатністю до роз­множення та адаптації в різних умовах навколишнього середови­ща. Використовуючи культури мікроорганізмів, можна набагато швидше одержати велику кількість біологічного матеріалу (біо­маси) для наступного виділення ферментів. Для харчування мік­робних клітин можуть бути використані різноманітні продукти і відходи харчової промисловості (пшеничні і рисові висівки, кар­топляна мезга, пшеничне лушпиння, соняшникова лузга тощо).

До вад мікробної сировини слід віднести значний обсяг робо­ти, який передує препаративному виділенню ферментів (добір, ви­рощування і ведення штамів-продуцентів, підготовку живильних середовищ, дотримання умов стерилізації, вирощування, висушу­вання тощо).

12.3.1. СИРОВИНА ДЛЯ МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Для приготування живильних середовищ мікробіо­логічної промисловості використовують сировину мінеральну, тва­ринного і рослинного походження, а також синтезовану хімічним шляхом. Речовини, що входять до складу живильного середови­ща і які забезпечують розвиток культури і біосинтез обумовлених продуктів, не повинні містити шкідливих домішок.

При виборі сировини необхідно враховувати його собівартість, оскільки в мікробіологічному синтезі важливого значення набу­ває вартість вихідних речовин і матеріалів.

Джерела вуглецю. Найбільш доступні для мікроорганізмів вуглеводи, тому в лабораторіях, а також у багатьох промислових біотехнічних процесах (у виробництві ферментів, антибіотиків, амінокислот тощо) використовують глюкозу, сахарозу, лактозу та інші вуглеводи. Однак зазначені вуглеводи є цінною харчовою сировиною і досить дорогі. У зв'язку з цим у більшості багатото-нажних мікробіологічних виробництв чисті вуглеводи заміняють більш дешевими і доступними продуктами: відходами крохмаль­но-потокового виробництва (меляса, гідрол), гідролізатами торфу і рослинних відходів, побічними продуктами молочної промисло­вості та ін.

Меляса — відходи виробництва цукру із цукрового буряка, багаті на вуглеводи та інші цінні органічні і мінеральні речовини. Меляса містить 70—80 % сухої речовини, у тому числі 45—60 % сахарози, 0,25—2 % інвертного цукру, 0,2—3 % рафінози, 1,2— 3,4 % азотистих речовин. У її склад входять амінокислоти, орга­нічні кислоти і солі, мінеральні речовини, деякі вітаміни. Меляса широко використовується у виробництві амінокислот, ферментів, дріжджів.

Гідрол — відходи виробництва глюкози з крохмалю. Вміст глюко­зи складає до 80 % суми цукрів, а інші 20 % — в основному продук­ти неповного гідролізу крохмалю. Поряд із цукром гідрол містить органічні кислоти, мінеральні еле­менти (фосфор, магній, залізо, нат­рій). Гідрол використовують як де­шевий замінник у хіміко-фарма-цевтичних виробництвах.

Крохмаль картопляний (або кукурудзяний) містить 98,5— 98,8 % крохмалю, 0,4—0,6 % бі­лків, 0,6—0,7 % жирів, 0,12— 0,17 % зольних елементів. Крохмаль використовують у фер­ментній, хіміко-фармацевтичній промисловості для вирощування мікроорганізмів, що мають аміло-літичну активність.

Кукурудзяна мука — субстрат, який містить 60—70 % крохмалю, близько 10 % інших вуглеводів, 10—12 % білків, 3 % жирів, 0,8— 1 % зольних елементів. її викори­стовують в основному у виробни­цтві антибіотиків.

Пшеничні висівки — відходи борошномельного виробництва, ви­користовуються для приготування живильних середовищ при твердо-фазному способі культивування. Висівки містять 16—20 % крохма­лю, 10—12 % білків, 3—4 % жи­рів, 10 % клітковини.

Джерела органічного азоту. Для вирощування мікроорганізмів широко використовують субстра­ти, які містять органічні джерела азоту (амінокислоти, білки). Най­більш поширені в біотехнології натуральні субстрати — кукуру­дзяний екстракт, соєва мука, бу­ряковий жом та інші досить до­ступні та дешеві.

Кукурудзяний екстракт — побічний продукт крохмально-патокового виробництва, що містить 40—50 % азотистих речо­вин, в основному амінокислоти, і 10—12 % вуглеводів, вітамінів, мікроелементів.

Соєва мука — багате джерело органічного азоту, в основному у вигляді білків. Крім білків, у ній міститься до 20 % вуглеводів, які здебільшого важко засвоюються організмом, 4,5—6,5 % міне­ральних елементів, деякі вітаміни.

Буряковий жом — відходи цукрового виробництва із цукрово­го буряка. Він містить: білків — 8,9, жирів — 0,23, целюлози — 21,7, зольних елементів — 4,2, кальцію — 4,7, фосфору — 1,2 %.

Інші види сировини. Крім основних компонентів живильних середовищ, у процесі ферментації часто використовують додатко­ві види сировини — попередники, поверхнево-активні речовини (ПАР), антибактеріальні препарати та ін.

Попередники — синтетичні продукти, що входять до складу молекули цільового продукту і які додають у ферментаційне сере­довище для інтенсифікації процесу біосинтезу. Наприклад, при біосинтезі пеніциліну в культуральну рідину додають як поперед­ник кислоту фенілоцтову, при біосинтезі еритроміцину — спирт пропіловий, вітамінів В₁₂ — 5,6-диметилбензимідазол.

Поверхнево-активні речовини в біологічних виробництвах ви­користовують головним чином для піногасіння.

Антибактеріальні препарати (фурадонін, фурацилін) — для підтримки асептичних умов.

12.3.2. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ФЕРМЕНТАЦІЇ. ФЕРМЕНТАТОРИ

У мікробіологічних виробництвах використовують різ­номанітні ферментатори. Умовно їх можна поділити на такі типи: барботажні, ерліфтні, барботажно-ерліфтні з механічним перемішу­ванням, барботажні з циркуляційним перемішуванням, з ежекцій­ною системою та ін. За структурою потоків ферментатори можуть бути апаратами повного перемішування або повного витіснення. За способом введення енергії і аерації розрізняють апарати із вве­денням енергії в газову фазу, у рідку фазу або комбіновані.

Об'єм виробничих ферментаторів може бути від 10 до 1000 м³ із механічним перемішуванням і барботажем. Ферментатори за­звичай являють собою герметичні циліндричні посудини, висота яких у 2—2,5 рази перевищує діаметр, найчастіше їх виготовля­ють із нержавіючої сталі. У ферментаторах установлюють мішал­ки турбінного, пропелерного та іншого типів. Діаметр мішалки становить приблизно 1/3 діаметра апарата. У виробництві фермен­тів поширені ферментатори з мішалками, під якими знаходиться кільцеподібний або радіальний повітряний барботер. Для підтри-

Птогасник мування температури в апараті є по-

Повітря Компоненти • «~ - -.

1 1 \ середовища двіинии кожух або теплообмінник на

l зразок змійовика. Ферментатор облад-

наний арматурою і трубопроводами для подачі живильного середовища; води і пари; розчину, що регулює pH; піногасників; повітря та інших мате­ріалів.

Сучасні ферментатори укомплекто­вують вимірювальними приладами і регулювальними приладами для пі­ногасіння, оглядовими люками.

Найголовніша вимога до апара­
тів — збереження стерильності, тому
вони мають бути доступними для оброб­
ив *ks* гг_паі_тп„ ки гарячою парою.

Робочий об'єм ферментатора зви­чайно не перевищує 6/10 загального об'єму. Вільний простір над поверх­нею розчину використовується як бу­ферний, де накопичується піна, і та­ким чином запобігаються втрати культуральної рідини. Дослідження показали, що в рідині, яка піниться, умови аерації кращі, ніж у перенаси­чених розчинах, за умови постійного перемішування і циркуляції шару піни, тобто при неможливості трива­лого перебування мікроорганізмів поза культуральною рідиною. В інституті мікробіології ім. Кірхенштейна AH Латвії створено ферментатор колонного типу об'ємом 100 м³ з контактними при­строями (рис. 12.1).

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 656 | Нарушение авторских прав