АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВИДИ СПОЖИВЧОЇ ТАРИ ДЛЯ РІЗНИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

25.2.1. ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Таблетки, драже, гранули, капсули упаковують у контурну тару, банки зі скломаси з ґвинтовою шийкою, банки зі скломаси або дроту з трикутним вінцем, конвалюти, пробірки зі скляного дроту. Як закупорювальні засоби для згаданої тари використовуються наґвинчувальні пластмасові кришки, захватна кришка з накатуваною нарізкою, пластмасові натягувальні криш­ки з ущільнювальним елементом, алюмінієві ковпачки з ґумовою пробкою, пластмасові пробки з ущільнювальним елементом, ме­талеві наґвинчувальні кришки.

Маріупольським заводом технологічного обладнання випус­кається автомат моделі 557 для пакування таблеток в однобічну комірково-контурну упаковку з полімерної плівки та фольги. Автомати для одержання таких упаковок поділяються:

1) за способом подачі плівки:

— на безперервні;

— циклічні;

2) за способом формування:

— на вакуумні;

— пневмовакуумні;

— з попереднім механічним витягуванням.

Приклад первинної упаковки при безперервному формуванні наведений на рис. 25.1. Процес здійснюється таким чином. Плів­ка безперервно змотується з рулону, закріпленого в бобіноутри-мувачі 1, і надходить на обертовий барабан 2 для вакуумного формування, де спочатку розігрівається інфрачервоними випро­мінювачами або електричними нагрівниками 3 до пластичного стану, а потім за допомогою вакууму присмоктується до барабана, копіюючи його комірки і приймаючи відповідну форму. Далі плів­ка з відформованими комірками надходить на позицію заванта­ження комірок, де вони заповнюються виробами з живильника 4.

Після завантаження здійснюється контроль заповнення комірок. У разі виявлення незаповненої комірки упаковка вибраковується на виході з автомата. Потім плівка зверху покривається алюміні­євою фольгою або папером. За допомогою двох барабанів термо-склеювання — холодного 5 (приводного) і гарячого 6 (вільно обер­тового) — плівка склеюється з фольгою, що змотується з рулону 7. Описана частина автомата працює при безперервній і рівномірній подачі плівки. Наступні вузли автомата працюють при періодич­ній циклічній подачі стрічки, яка через петлеутворюючий ролик надходить у вирубний штамп 8. При робочому ході вирубного штам­па стрічка зупиняється, і на ділянці між склеювальними бараба­нами і штампом утворюється петля, яка при холостому ході шта­мпа вибирається. Готові упаковки по лотку виходять з автомата, а відхід стрічки змотується в рулон 9. У процесі маркування на упаковку наноситься номер серії і термін придатності препарату.

Пакування таблеток у мікропачки проводять на автоматах УТ-12-1018-2226, УТ-9-10Ц-238, що призначені для загортання таблеток у паперовий хрестоподібний вкладиш: і упаковку їх у пе-нал-конвалюту. Автомат розрахований на пакування таблеток діа­метром 12 мм і 9 мм по 10 штук. Його продуктивність 3,6—6 тис. упаковок за годину.

Автомат 511P-K групової укладки упаковок типу «сервок» у пенали призначений для механізації процесів групової укладки упаковок із таблетками в картонні пенали по 2, 3, 4, і 5 шт. і закриття клапанів із нанесенням серії і термінів придатності. Продуктивність цієї машини від 900 до 3600 пеналів за годину.

Таблетки упаковують також у скляні флакони за допомогою автомата АФТ-500 (рис. 25.2.). Автомат складається з таких основ­них вузлів: корпусу, завантажувального бункера, накопичувача 1, лічильного блока 2, блока лотків 3, транспортера 4, подавального і накопичувального столів 5.

Таблетки завантажують у бункер. 3 бункера через вікно з ре­гульованою заслінкою таблетки подають у накопичувач, а з нього

в блок лотків. Таблетки з лотків відбираються зубчастими диска­ми 6 лічильного механізму, що одержує сигнали від безконтакт­ного датчика 7, який взаємодіє з лічильним диском 8.

Програма фасовки (кількість таблеток, що фасуються в один флакон) установлюється на пуль­ті лічильника. Після відліку за­даної кількості таблеток лічиль­ник посилає сигнал в електрич­ну схему автомата, за командою якої скидають електромагніти 9, що змінюють положення напря­мних прапорців 10, і таблетки без зупинки лічильного механіз­му починають наповняти через лійки 11 флакони 12 другого ряду. Після заповнення другого ряду флаконів вони заміняються, і операція відліку повторюється. Наявність таблеток перед зубчас­тими дисками 6 у кожному лотку контролюють фотоелементи 13. Для подачі порожніх флаконів на транспортер служать подавальні і накопичувальні столи.

Порошки, гранули, збори. Ці лікарські форми випускаються в банках із скломаси, пластма­сових банках (дитячі присипки), а також у пакетах із полімерних матеріалів. Для цих форм засто­совують вищеописані моделі ав­томатів.

Іноземні фірми випускають різні дозувальні пристрої для по­рошкоподібних і кристалічних препаратів. На рис. 25.3 на­ведений дозатор для порошку з фігурними перегородками, що складається з пробки, вставленої в горловину ємкості, яка містить препарат у вигляді порошку,

і кришки з вікном для випускання дози продукту з ємкості, що може закриватися додатково шторкою.

Принцип роботи дозатора видно з рисунків, на яких наведено послідовність процесу дозування.

Капсули. Здебільшого капсули пакують у комірково-контурну упаковку за допомогою автомата моделі 573. Не автомат змішано­го типу і виконує безперервне формування плівки, завантаження її капсулами, запечатування, маркування і вирубку готових упа­ковок.

3 бобіни, установленій в бобіноутримувачі, плівка ПВХ над­ходить на барабан формування, де розігрівається до пластичного стану і формується. Відформована плівка надходить на стіл, де заповнюється капсулами, що надходять із живильника по труб­ках у барабан, який перевантажує їх в комірки плівки. Оператор контролює заповнення комірок капсулами. Потім плівка перехо­дить на валки термосклейки, де склеюється з фольгою; склеєне полотно циклічно подається в прес для нанесення серії й терміну придатності лікарського засобу і далі в прес для вирубки готових упаковок. Готові упаковки укладаються у приймальну тару.

Зараз на фармацевтичних підприємствах працює ряд автома­тів для упаковки капсул, драже, таблеток у полімерну плівку та фольгу.

Капсули пакують також у банки зі скломаси, пластмаси.

25.2.2. РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Рідкі лікарські препарати. До них належать настой­ки, екстракти, фармацевтичні розчини.

Рідкі лікарські препарати випускаються у флаконах із скло­маси з ґвинтовою шийкою, скляних банках і бутлях для харчо­вих рідин, у флакон-крапельницях.

Для розливання і дозування рідин у скляні флакони застосову­ються різні способи, вибір яких залежить від заданих умов прове­дення процесу дозування і наповнення та від властивостей рідини.

Існують автомати для розливання рідин із дозаторами. Рідкі галенові препарати з невеликим коефіцієнтом в'язкості можна дозувати і за об'ємом, і за рівнем. Розливно-дозувальні машини класифікують на роторні й лінійні. Більшість сучасних машин для розливання рідин, незалежно від принципу дії, належать до машин роторного типу і складаються з таких вузлів: станини з розташованими на ній пристроями; обертового бака для прий­мання рідини з розливними приладами або дозувальними апа­ратами і поплавковою системою, яка підтримує при розливанні постійний рівень рідини в баку; розподільного і подавального ме­ханізмів, що забезпечують рівномірну й синхронну подачу тари

під розлив і видалення її після наповнення; обертового столу з піднімальними столиками. Під­німальні столики розташовані на одній осі з дозаторами і слу­жать для опускання і підйому тари при розливі.

У вітчизняній хіміко-фар-мацевтичній промисловості ви­користовують декілька типів машин: універсальну фасуваль­ну машину УФМ для рідких і в'язких лікарських препара­тів, машину моделі Ц2176 для розфасовування рідких препа­ратів, автомат моделі 3061 для розфасовування великих доз рідких і в'язких препаратів. Наприклад, для розливання рі­дин у флакони служить автомат моделі 3061 — автомат із дозу­вальним циліндром з вільним безпітоковим поршнем. Схема ро­боти дозатора наведена на рис. 25.4.

Для рідких і в'язких лікарських препаратів у фармацевтичній промисловості випускаються упаковки, оснащені дозувальними при­строями. Метод краплинного дозування застосовується для доз, ве­личина яких не перевищує 1 мл, а для великих доз використову­ється принцип об'ємного дозу­вання, що особливо важливо при застосуванні сильнодіючих сер­цевих препаратів, очних кра­пель, крапель для носа, вух та інших побічних засобів.

Відомо, що витікання ріди­ни із посудини можливе при за­міщенні її повітрям. Крапельни­ця повинна мати два отвори і витримуватись умова необхід­ної різниці гідростатичного тис­ку у флаконі між отворами ви-

Puc. 25.5. Крапельниця з центральним тІкання І надхОДЖЄННЯ ПОВІтря.
краплеутворенням ЛНПО «Прогрес»: тт »f

^{у у и F} Найбільш сприятлива швидкість

1 — краплеутворювальна трубка; 2 — отвір

для витікання рідини; 3 - повітряний канал КапаННЯ НЄ ПОВИННа ПЄ_РЄВИЩ_У-

вати двох крапель за секунду. Крапельниця з центральним крапле­утворенням зображена на рис. 25.5.

Вона виготовлена у вигляді циліндричного корпусу з флан­цем; повітряний канал розташований у згині на внутрішній стін­ці корпусу уздовж його утворюючого циліндра і обмежений його висотою, а рідинний канал знаходиться у трубці, що відходить від центру фланця назовні. Така конструкція пробки-крапельни-ці забезпечує їй низку переваг — наявність певної поверхні крап-леутворення на торці рідинної трубки і вертикальне положення фланця при відкапуванні дозволяє досягти високої точності дозу­вання.

Існують крапельниці з примусовим краплеутворенням. їх ви­готовляє німецька фірма «Stella», науково-виробниче об'єднання «Прогрес» (Санкт-Петербург) та ін. Вона наведена на рис. 25.6. Кришка-крапельниця виконана з еластичного матеріалу, а її кор­пус легко здавлюється пальцями. При користуванні обрізають кінець носика і стискуванням роблять відкапування. Комбіновані крапельниці можуть застосовувати для очних крапель, флаконів з рідкими лікарськими засобами.

Рис. 25.6. Крапельниця для примусово- Рис. 25.7. Поршневий дозатор для об'єм-

го краплеутворення ЛНПО «Прогрес»: ного дозування:

1 — еластичний балон крапельниці; 2 — гер- / — пробка з отвором для поршня; 2 — висув-

метизаційний фланець; 3 — обрізний кінчик ний поршень-дозатор; 3 — насадка з випуск-

для розкриття; 4 — ковпачок для закриття ним отвором; 4 — герметизаційна кришка
розкритого кінця

При великій дозі доцільно застосовувати об'ємні дозувальні засоби, що зазвичай додаються до упаковки, а саме: дозувальні ложечки, мензурки і різні автоматичні дозувальні пристрої.

На рис. 25.7 зображений найбільш зручний дозатор. Він скла­дається з кришки, пробки і рухомого поршня зі шкалою. Кришку відкручують із шийки посудини, за фланець висувають поршень

на необхідну висоту, потім перевертають пляшку на 180° і повер­тають поршень у вихідне положення. Під дією наднормального тиску із посудини через поршень видається доза рідини, рівна за об'ємом частині поршня, що вводять усередину посудини. Після видачі дози посудину повертають у початкове положення і герме­тизують її наґвинчуванням кришки на шийку посудини. Цей за-твор-дозатор служить як закупорювальний засіб, де об'єм дози постійний незалежно від в'язкості дозованої рідини. Саме цей дозатор позбавлений всіляких вад.

У вітчизняній хіміко-фармацевтичній промисловості при па­куванні готових лікарських препаратів використовують здебіль­шого пластмасові закупорювальні засоби, виготовлені відповідно до галузевих стандартів і технічних умов. Цими нормативними документами передбачений випуск: кришок ґвинтових для ши­йок склотари з нарізкою; кришок, наґвинчуваних на шийку фла­кона з нарізкою розміром 16x13 мм, із фіксацією на її буртики кришок, наґвинчуваних на шийку з нарізкою розміром 18x3 мм і отвором для дозувального пристрою.

Існують кришки, які натягаються на шийку флакона без ущіль­нювального і з ущільнювальним елементом (рис. 25.8); проб­ки з дном і ущільнювальним фланцем, пробки з ущільнювальним фланцем для склотари. До наведених вище кришок і пробок виго­товляються рівні прокладки, із виступами і з ущільнювальним елементом.

а — з ущільнювальним елементом; б — без ущільнювального елемента; 1 — флакон; 2 — натягувальна кришка без ущільнювального елемента; 3 — натягувальна кришка з ущільнювальним елементом

Крім пластмасових закупорювальних засобів, застосовуються чотири типи алюмінієвих ковпачків типу K-4, які закатуються на нарізній шийці склотари.

Для поліпшення закупорювальних засобів передбачається ство­рення нових конструкцій, використання нових матеріалів і удо­сконалення технології виготовлення і закупорювання.

Так, відома пробка, за допомогою якої забезпечується конт­роль першого розкриття (рис. 25.9). Ця пробка з поліетилену для закупорювання пляшок має два циліндри з загальним денцем.

Зовнішній циліндр із внут­рішнього боку має виступ, а ци­ліндр, розташований нижче за нього, має наскрізну перфора­цію для відокремлення части­ни, що відривається, за допо­могою якої забезпечується контроль першого розкриття.

Лікарські засоби для па­рентерального застосування і очні лікарські форми. Для їх упаковки використовується різноманітна первинна тара (скляна і полімерна) і заку­порювальні засоби (пробки

ґумові з натурального і синтетичного каучуку, алюмінієві ков­пачки).

Асортимент скляної й полімерної тари для ін'єкційних лі­карських засобів:

— флакони з дроту для інсуліну і загального призначення

місткістю 5, 10, 15, 20, 30 мл;

— пляшки скляні для крові, трансфузійних і інфузійних пре­паратів з ґвинтовою шийкою місткістю 50, 100, 250, 450, 500, 1000, 2000 мл і гладкою — 50, 100, 250, 500 мл;

— ампули скляні шести типів місткістю 1, 2, 3, 5, 10, 20, 30,

50 мл:

— банки полімерні БПм;

— банки полімерні з широкими шийками БПм;

— тюбик-ампули місткістю 0,5, 1, 2 мл;

— гнучкі (м'які) контейнери місткістю 250, 500, 1000 мл. Очні лікарські засоби виготовляють:

— в скляних флаконах;

— флакон-крапельницях;

— тюбик-крапельницях.

Для герметизації посудин застосовують запаювання за допо­могою газових пальників (для скляних ампул), термозварювання (для полімерних ампул, шприц-ампул, гнучких контейнерів) і закупорювальні матеріали (ґумові пробки і алюмінієві ковпач­ки) для флаконів.

Асортимент закупорювальних засобів:

— пробки ґумові фасонні для флаконів інсуліну та загального

призначення;

— пробки ґумові фасонні для закупорки препаратів крові,

трансфузійних та інфузійних препаратів;

- кришки алюмінієві, що закатуються або наґвинчуються.

Скляну тару виготовляють на скляних заводах згідно з норма­тивно-технічною документацією. Флакони, ампули та інша скля­на тара, одержані зі скляних заводів, підлягають обов'язковому промиванню, висушуванню й стерилізації перед їх заповненням лікарськими речовинами. У підготовці склотари застосовуються різні способи миття, але найчастіше: для ампул — шприцевий та вакуумний, для флаконів — струминний, ультразвуковий і паро-конденсаційний. Для цього на вітчизняних підприємствах вико­ристовують установки 388P-K і 574P-K для миття і висушування скляної тари. Для підготовки флаконів зараз також використо­вують імпортні лінії: фірм «ROTA», «Strunck» та ін. Схема уста­новки 574P-K наведе­на на рис. 25.10.

Методи та устатку­вання для підготовки скляних ампул і заку­порювальних засобів описані в главі «Лі­карські засоби для па­рентерального застосу­вання».

Останні десятиліт­тя характеризуються створенням пластма­сових упаковок для зберігання стериль­них лікарських форм. Пластмасами нази­вають матеріали на oc-

p,,n 9zm п~«..„ новіприроднихабоси-
fuc. гь.іи. Схема установки для миття і висушу­
вання флаконів пароконденсаційним методом (мо- НТЄТИЧНИХ ПОЛІмерІВ,
дель 574P-K) ЩО МІСТЯТЬ таКОЖ на-

повнювачі, каталізато­ри, пластифікатори, стабілізатори й інші компоненти, здатні на­бувати задану форму при нагріванні під тиском і стало зберігати її після охолодження.

Зацікавленість полімерними матеріалами пояснюється тим, що вони мають таке сполучення цінних властивостей, якого не має жодний з інших матеріалів. Так, у порівнянні зі склом полімерні матеріали виявляють меншу ламкість або зовсім позбавлені її при задовільній механічній міцності, жорсткості і поверхневій твер­дості. Багато пластмас інертні, нейтральні й у той же час їм влас­тива стійкість до дії лугів, кислот, багатьох окисників і віднов­ників. Вони досить легко переробляються у вироби складної

конфігурації, а еластичність деяких полімерів дозволяє створю­вати з них принципово нові конструкції тари й упаковок.

Відмінною рисою таких видів упаковок є те, що стерильна лі­карська форма поміщається в них автоматично на стадії заповнення й відразу герметизується термічним зварюванням. Це дозволяє створити умови такої технологічної чистоти, яка забезпечує надій­ний захист як самої упаковки, так і стерильного лікарського пре­парату від мікробної контамінації і відповідає сучасним вимогам належної виробничої практики (НВП).

Першими матеріалами, дозволеними до медичного застосуван­ня, були поліетилени високого та низького тиску. Зараз асорти­мент значно розширився за рахунок успішного застосування по­лівінілхлориду, політетрафторетилену, полікарбонатів, поліестерів та ін. Перспективним матеріалом для виробів одноразового кори­стування є також кополімер етилену з вінілацетатом.

Полістирол і його кополімери знаходять застосування у фар­мації при виготовленні низки виробів і пакувальних матеріалів для деяких лікарських препаратів. Використання цього класу матері­алів довгий час стримувалося внаслідок високого вмісту мономе­ра стиролу в полімері. Однак останніми роками було розроблено і вивчено декілька нових марок полістиролу і кополімерів стиролу, придатних для виготовлення крапельниць, трансфузійних голок у системах переливання крові, шприців одноразового вжитку.

Серед перерахованих виробів медичного призначення для фар­мацевтичного виробництва й офтальмології велику зацікавленість викликають різні контейнери з пластичних мас. Вони можуть вироблятися з одного або декількох полімерів, що не містять шкі­дливих для організму речовин, які можуть екстрагуватися в помі­щені в них рідини або виявляти токсичну дію. Так, шприц-ампу-ла — це поліетиленовий контейнер місткістю 1,0 (0,15) мл для упаковки, стерильного зберігання, транспортування і застосуван­ня водних розчинів ліків для ін'єкцій. Вона складається з корпусу, що герметизується в асептичних умовах після заповнення стери­льним розчином, ін'єкційної голки і захисного ковпачка. Корпус полімерної ампули виготовляється з поліетилену високого тиску, який не містить стабілізаторів і барвників. Захисний ковпачок ви­робляють із нестабілізованого поліетилену низького тиску.

Переробка полімерного матеріалу є однією з основних стадій технологічного процесу виготовлення стерильного лікарського препарату в полімерній упаковці. Технологічний процес включає такі стадії:

— підготовку матеріалу до переробки;

— формування деталей і їх обробка (стерилізація);

— складання деталей у вузли або вироби;

— наповнення й закупорка ємкостей;

— стерилізацію готових упаковок із розчинами.

Серед методів переробки полімерних матеріалів і виготовлен­ня з них упаковок слід виділити екструзійні процеси, що здійс­нюються шляхом екструзійно-видувного формування порожнис­тих виробів за допомогою видувних агрегатів, в яких відбувається багатогніздове формування ємкостей з однієї екструзійної загото­вки з оформленням ґвинтових шийок і заправних ємкостей для наповнення шприц-ампул або тюбик-крапельниць лікарськими речовинами. Одним із способів одержання багатошарових полімер­них матеріалів з високими якісними характеристиками (низькою паропроникністю та інше) є співекструзія полімерів.

Найбільш перспективним устаткуванням для виготовлення виливанням під тиском упаковок одноразового використання вва­жаються багатопозиційні ливарні машини роторного і револьвер­ного типів, що мають як і звичайні ливарні машини електронно-контролюючий пристрій для підтримання й самонастроювання заданого режиму роботи.

Велику зацікавленість викликає сучасна технологія видуван­ня — наповнення — герметизація. Це раціональний спосіб упаков­ки рідких лікарських препаратів, при якому ємкості (контейнери) усіх типів із поліетилену, поліпропілену, полістиролу, поліві­нілхлориду та інших подібних матеріалів можуть бути отримані видуванням, наповнюються та герметизуються в межах одного без­перервного технологічного циклу й одного автоматичного комп­лексу.

Цикл починається з переробки гранул полімерних матеріалів. Як правило, термопласт екструдується шнековим пресом і форму­ється головкою екструдера в трубку певного діаметра. Коли труб­ка досягає потрібної довжини, нижня прес-форма закривається, при цьому затиски підтримують трубку в необхідному положенні, а різальний пристрій відокремлює її від головки екструдера. По закінченні цієї операції закрита прес-форма пересувається в на­прямі для видування, наповнення та закриття контейнера. Для цього спеціальний сердечник занурюється до рівня нижньої прес-форми, і після продування стерильним струменем повітря стінки гарячої трубки прилипають до стінок прес-форми. Одночасно в отриману ємкість через живильник і дозатор подають рідкий лікарський засіб. При наповненні контейнера повітря, яке міс­титься в ньому, виводиться через вихідний канал. При контакті з рідиною стінка контейнера миттєво твердне, сердечник поверта­ється у вихідне положення, а прес-форма закривається, одночас­но формуючи шийку ємкості, і герметично закупорений контей­нер сходить з установки.

Цей метод гарантує повну стерильність контейнерів, оскільки перед утворенням трубки гранули полімерного матеріалу, що зна­ходяться в екструдері протягом кількох хвилин під тиском 20,6— 24,5 МПа і при температурі 160—230 °С, повністю стерилізують-

ся. Але виготовлення полімерних контейнерів на іншому типі обладнання потребує їх стерилізації- Крім того, обов'язковій сте­рилізації повинні підлягати полімерні крапельниці, канюлі із шприцевою голкою і захисні ковпачки.

При стерилізації виробів із полімерних матеріалів слід врахо­вувати можливі зміни властивостей цих матеріалів під дією чин­ників стерилізації. Неправильно обраний метод стерилізації при­зводить до істотних змін експлуатаційних властивостей полімерів у результаті складних процесів післястерилізаційного старіння. Для захисту полімерного виробу від несприятливих (найчастіше руйнівних) умов стерилізації та інших видів переробки до складу полімеру вводять різного роду низькомолекулярні сполуки, у тому числі стабілізатори, що надають готовому виробові комплекс не­обхідних споживчих властивостей.

Останнім часом найчастіше застосовується структурна стабі­лізація полімерів, що не вимагає введення в них хімічних доба­вок. Для полімерів медичного призначення такий прийом, побудо­ваний на дії на полімер іонізуючого випромінювання у вакуумі, є найбільш перспективним, оскільки він дозволяє знизити інтен­сивність процесів окиснення, що відбуваються у полімерній мат­риці, без уведення в неї хімічних антиоксидантів.

Методи структурної стабілізації широко застосовуються для радіаційної модифікації поліетилену і дозволяють у потрібному напрямі змінювати його фізико-хімічні, тепло- і електрофізичні властивості, релаксаційну та хімічну стійкість, довговічність тощо.

Після радіаційної обробки поліетилен набуває «ефекту пам'я­ті», уперше описаного Чарлсбі (1962). Цей ефект полягає у влас­тивості полімеру «запам'ятовувати» певний стан, при якому він був опромінений. Надалі можна деформувати або розтягувати цей зразок до іншого стану, однак при нагріванні він знову відновлює початкову форму й розміри. Підвищена радіація та температура підсилюють і прискорюють здатність поліетилену відновлюватись при деформуванні, при цьому збільшується його міцність.

Вироби з полімерних матеріалів, як правило, потребують за­стосування способів холодної стерилізації. Це пояснюється тим, що більшість полімерів медичного призначення чутливі до дії високих температур, які можуть викликати різні зміни їх меха­нічних і фізико-хімічних властивостей. Найбільш перспективни­ми способами стерилізації подібних матеріалів є використання ряду хімічних сполук, яким властива у газоподібному стані сте­рилізаційна дія, а також різні види іонізуючих випромінювань.

Використання газів для стерилізації лікарських препаратів називається газовою стерилізацією, яка має певні переваги:

— дозволяєстерилізувати медичні вироби в кінцевій упаков­ці, одержаній практично з будь-яких полімерних матеріалів;

— спроможна знезаражувати розчини з термолабільними ре­човинами;

— спроможна стерилізувати вироби в додатковій упаковці з по­лімерних плівок, що забезпечує гарантію тривалого збереження стерильності.

Однак цей метод не позбавлений і вад. У зв'язку з тим, що всі використовувані гази є токсичними для людини, потрібно ретель­но дотримуватись правил техніки безпеки. Крім того, повільне видалення стерилізаційних газів диктує необхідність тривалого провітрювання стерилізованих об'єктів (від декількох годин до 6—7 діб). Деякі дослідники запропонували для прискорення про­цесу десорбції газів багатократне вакуумування стерилізованих об'єктів.

До числа застосовуваних газів належать етиленоксид, бромо-метил, пропіленоксид, глутаровий альдегід, озон, Р-пропіолактон та ін.

Останніми роками як стерилізаційний газ часто використову­ють етиленоксид. Однією з причин широкого застосування етилен­оксиду при стерилізації полімерних виробів є його винятково ви­сока здатність до дифузії в полімерні матеріали, що дозволяє стерилізувати готові вироби в герметичній упаковці. За своїми технологічними і економічними показниками стерилізація етилен­оксидом успішно конкурує з іонізуючим випромінюванням, при­чому на відміну від останнього етиленоксид практично не впли­ває на фізико-хімічні властивості контейнерів. На цьому принципі працюють газові стерилізатори, наприклад «ЕТО» (Італія), «Etoxenom» (Чехія) та ін.

Проте етиленоксид вибухонебезпечний і внаслідок своєї винят­ково високої реакційної здатності може реагувати зі стабілізато­рами в різноманітних полімерних композиціях, змінюючи їх вла­стивості. Тому при проведенні газової стерилізації необхідно включати в полімерну матрицю такий стабілізатор, який би не тільки мав властивості антиокисника, але й охороняв полімер від хімічного впливу стерилізаційного агента. Для зниження вибухо-небезпечності в етиленоксид вводять вуглекислий газ у співвідно­шенні 9: 1.

Поряд із газовою стерилізацією у фармацевтичному виробниц­тві застосовуються й інші методи холодної стерилізації: радіаційна, стерилізація струмами ВЧ і НВЧ, ультразвукова та ін.

Радіаційна стерилізація, незважаючи на значні технологічні переваги порівняно з іншими видами холодної стерилізації, має і ряд негативних сторін, головними з яких є процеси деструкції, окиснення, трансформації подвійних зв'язків та інші структурні перетворення в молекулах полімерів, що значною мірою вплива­ють на функціональні характеристики пластмас, які в свою чергу

визначають можливість використання їх для виготовлення конк­ретного виробу. Цей вид стерилізації полімерних упаковок для лікарських препаратів також вимагає для свого здійснення знач­них виробничих площ, енергетичних і матеріальних витрат на спеціальне устаткування, джерела ізотопів, підготовку кваліфі­кованого персоналу.

При ВЧ- і НВЧ-стерилізації слід враховувати, що при неод­норідному об'єкті за рахунок неоднакової електропровідності його окремих частин досягається різна глибина впливу (прогріву), а тому не гарантується повна стерильність.

При виборі полімерного матеріалу контейнера для лікарських препаратів виготовники повинні мати гарантії того, щоб він у всіх відношеннях відповідав типовому зразку і в складі матеріалу не відбувалося б будь-яких змін. Виникає необхідність періодично піддавати зразки продукції дослідженню, в яке включаються як фізичні методи (визначення показника текучості розплаву, тем­ператури розм'якшення, твердості, відносної густини, інфрачер­воного спектра, показника заломлення), так і хімічні аналізи пла­стмас (визначення речовин, які екстрагуються розчинником, домішок, металів, використаних як стабілізатори та ін.).

Водні витяжки упаковок випробовують на кислотність або лужність, присутність окисних речовин, вміст різних іонів, вели­чину сухого залишку. Особлива увага звертається на проникність пластмас відносно парів розчинника і газів, оскільки важливо, щоб розчини не ставали більш концентрованими при зберіганні і не забруднювалися речовинами, що знаходяться в навколиш­ньому середовищі. Крім того, проводять біологічні та токсиколо­гічні дослідження.

Останніми роками з'явилися публікації досліджень про незнач­ну міграцію деяких компонентів (найчастіше пластифікаторів) полівінілхлориду в полііонні інфузійні розчини та воду для ін'єк­цій після стерилізації. Ці дослідження можуть скоротити або роз­повсюдити застосування деяких полімерів, але суттєво не впли­нуть на стрімкий розвиток використання полімерних матеріалів для пакування стерильних лікарських форм.

Виготовлені ампули та флакони з лікарськими засобами для ін'єкцій маркують і запаковують у картонні коробки із подаль­шою укладкою в картонні пачки відповідно до НТД. Залежно від кількості і місткості споживчої тари коробки повинні мати пере­городки, ґратки або гнізда.

Шприц-ампули і тюбик-крапельниці з лікарськими засобами можуть бути запаковані в картонні коробки, полімерні пенали, контурну тару або у фольгу.

Для упаковки ампул Маріупольським ЗТО випускаються ав­томатичні лінії Ц2123, Ц2327 та інші, що призначені для виготов-

лення десятимісних картонних коробок із гофрованими вклади­шами, укладання в них ампул, місткістю 1—2 мл, 5 мл, 10 мл, 20 мл, з одночасним друкуванням написів на ампулах, закриван­ням коробок і їх обандеролюванням. Це машини лінійного типу безперервної дії (рис. 25.11). Картонна стрічка подається на ру­лон 1 і проходить через клейову ванну 2, де на неї наносяться смужки клею для приклеювання гофрованого вкладиша. Потім перфоровані ножі механізму 4 наносять на стрічку рицовки май­бутніх згинів, а ролики кліше механізму друку накатують пас­портні дані у вигляді рельєфних відбитків.

Одночасно з бобіни вузла 3 у механізмі формування гофри 5 подається паперова стрічка для виготовлення гофрованого вкла­диша. У цьому механізмі формується гофра, нижня частина якої стикується з гладкою змазаною клеєм картонною стрічкою кор­пусу коробки. Далі обидві стрічки просуваються разом, і корпус коробки склеюється з гофрованою стрічкою. У зону склейки че­рез калорифер подається тепле повітря. Склеєна комбінована стріч­ка проходить через механізм різання 6 і розрізається на заготов­ки для коробки. За допомогою упорів коробки просуваються по напрямним до механізму укладання паличок 7. Потім коробки проходять під барабаном механізму 8, який укладає в гнізда ам­пули з нанесеними на них паспортними даними. Паспортні дані на ампули наносяться механізмом 9 на шляху руху ампул від завантажувального бункера до коробки. Заповнені коробки про­ходять через дві пари згинальних роликів 11, що закривають ко­робки по лініях згинів. Закриті коробки потрапляють у зону транс-портера-прискорювача під вакуумний барабан механізму для подачі бандеролей 12. Цей механізм вихоплює бандеролі з бункера і на­кладає їх на коробки. На шляху руху з бункера до коробки на бандероль наносяться смужки клею. Коробка з бандероллю про­сувається до механізму обандеролювання 13, де кінці бандеролі

перегинаються під прямим кутом і обклеюються торці коробки. Коробки виймають із бункера в міру накопичення. Керування автоматом здійснюється від пульта 10.

Продуктивність цих автоматів 700—1200 упаковок за годину.

Крім цього, заводом випускається автомат 510P-K для упако­вки ампул у полімерну плівку і фольгу. Цей автомат виробляє однобічну комірково-контурну упаковку для ампул, місткістю 1 і 2 мл. Орієнтовна температура формувального барабана 70 °С, а ба­рабана термосклейки — 180 °С. Продуктивність його 3000 упако­вок за годину (5 ампул в упаковці).

Для цього як матеріал для упаковки використовується плівка ПВХ із температурою пластифікації не вище 20 °С (ГОСТ 25250—82), товщиною 0,3 мм, шириною 180 мм, робочим діаметром 250— 500 мм, посадочним діаметром 70 мм і фольга алюмінієва друкар­ська, ламінована (ТУ 48-21-270—73), товщиною 0,03 мм, шириною 175 мм, діаметром 250 мм, посадочним діаметром 70 або 30 мм.

Існує автомат для упаковки ампул місткістю 1 мл у полімерну плівку (модель 570). Він призначений для маркування й пакуван­ня ампул місткістю 1 мл у комірково-контурну тару з полімерної плівки та покривного матеріалу.

Автомат змішаного типу виконує безперервне формування комірок у плівці, завантаження її ампулами, термосклеювання, маркування і вирубку готових упаковок (рис. 25.12.).

/ — нагрівник; 2 — формовочний барабан; 3 — бункери; 4 — при­строї для нанесення серії; 5 — бобіноутримувач фольги; 6 — виру­бний прес; 7 — падаючий ролик; 8 — бобіноутримувач плівки

Автомат працює таким чином: плівка ПВХ надходить на фор­мовочний барабан, де розм'якшується нагрівником і формується за допомогою вакууму. Відформована плівка проходить під при­строями для маркування ампул, де одночасно здійснюється заван-

таження ампул в комірки плівки і запечатування покривним ма­теріалом за допомогою валків термосклеювання. На склеєне по­лотно гарячим тисненням наноситься серія та термін придатності препарату і полотно подається в штамп, що вирубує зі стрічки готові упаковки, які укладаються в два магазини, а відходи над­ходять у спеціальну тару.

25.2.3. М'ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Мазі, пасти, лініменти, креми, гелі. їх упаковують в алюмінієві або пластмасові туби, банки зі скломаси з ґвинтовою шийкою або зі склодроту з трикутним вінцем.

Туби алюмінієві для медичних мазей виготовляються двох типів: звичайні і з видовженим носиком. Обидва типи туб випус­каються різних місткостей від 16 до 136 см³, а для туб із носиком передбачені менші: 4,8—13,5 см³. Внутрішня поверхня туб по­крита захисним лаком, а зовнішня — декоративною водостійкою емаллю, на яку наносять етикетку. Номер серії наносять тиснен­ням на хвостовик туби при її запечатуванні.

Для закупорки туб передбачений випуск двох типів бушонів: багатогранних і конусних видовжених рифлених для звичайних туб та бушон видовжений для закупорювання туб із носиком. Якщо до складу мазі входять антибіотики, отруйні або легко окиснюва-ні речовини, то їх часто дозують у дрібній фасовці або в упаковку для одноразового використання. Схема туб наведена на рис. 25.13. За останній час створені різні пристрої для дозованої видачі вмісту туб. Прикладом такого пристрою може бути упаковка, що складається з основної та дозувальної камер із клапаном між ними. При відкриванні випускного отвору клапан перекриває подачу

продукту з основної камери в дозувальну.

Розфасовує м'які лікарсь­кі форми машина моделі УФМ-2, що складається з та­ких основних вузлів: клапан­но-поршневого дозатора і бункера. Усі вузли і привід змонтовані в корпусі. Про­дуктивність регулюють змі­ною передатного числа кли-нопасової передачі. Величину

Рис. 25.13. Застосовувані види туб і заку- ДОЗИ регулюють, ЗМІНЮЮЧИ

порювальні засоби до них: вІДСтань ХОДУ поршня. Пор-

1 - туба звичайна; 2 - туба з пидовженим носи- _ШЄНЬ ДОЗЭТОра НабуваЄ 3BO-
ком; 3 — бушон гранований; 4 — бушон рифле-

ний; 5 - бушон видовжений рОТНО-ПОСТупалЬНОГО руху ВІД

приводу через ексцентрик. Відчиняють кран дозатора i заповню ють ємкість (тубу або банки тощо).

Супозиторії. Здебільшого супозиторії пакують у комірково-контурну упаковку за допомогою автомата моделі 573. Це авто­мат змішаного типу і виконує безперервне формування плівки, завантаження її капсулами або свічками, запечатування, марку­вання і вирубку готових упаковок.

3 бобіни, установленої в бобіноутримувачі, плівка ПВХ надхо­дить на барабан формування, де розігрівається до пластичного стану і формується.

Відформована плівка переходить на стіл, де заповнюється кап­сулами, що надходять із живильника по трубках у барабан, який перевантажує їх в комірки плівки. Оператор контролює запов­нення комірки капсулами. Потім плівка прибуває на валки тер­москлеювання, де склеюється з фольгою; склеєне полотно циклі­чно подається в прес для нанесення серії та терміну придатності лікарського засобу і далі в прес для вирубки готових упаковок, що надходять у приймальну тару.

Сьогодні на фармацевтичних підприємствах працює ряд авто­матів для упаковки свічок у полімерну плівку і фольгу.

Пластирі. їх пакують у контурну упаковку, картонні пачки, пластмасові банки.

Аерозолі пакуються в скляні та алюмінієві аерозольні балони із захисним полімерним покриттям на основі полівінілхлориду. Для аерозольних балонів існує різна номенклатура клапанів, у тому числі і для дозованої видачі лікарського засобу, про що сказано в главі 23.

25.3. МАРКУВАННЯ

Упаковки з лікарським засобом (або речовиною) по­винні мати чітке маркування з такою інформацією:

1. Країна-виробник.

2. Підприємство-виробник, його товарний знак, юридична ад­реса.

3. Розробник JI3 (якщо він не збігається з виробником).

4. Назва препарату латинською та українською або російсь­кою (для України) мовами. Латинська назва має наводитись дріб­нішим шрифтом, ніж назва українською або російською мовами.

5. Склад препарату (указується концентрація діючих компо­нентів), активність, кількість лікарського препарату.

6. Призначення препарату (для ін'єкцій, зовнішнє тощо).

7. Номер реєстраційного посвідчення, що прийнято позначати літерою «Р», за якою йдуть цифри, що вказують рік реєстрації

його наказом Міністерства охорони здоров'я України, далі чоти­ри крапки — номер цього наказу і пункту, до якого належить цей лікарський засіб.

8. Написи, що застерігають, («Стерильно», «Застосовувати за призначенням лікаря» тощо).

9. Умови зберігання.

10. Термін придатності. У даних про терміни придатності рим­ськими цифрами позначається місяць, арабськими — рік.

11. Штрих-код.

12. Номер серії, що складається з цифр, де чотири останні означають місяць і рік випуску цієї продукції, а попередні — ви­робничий номер.

13. Ціна.

Для ін'єкційних ЛЗ, де неможливо всю інформацію розмісти­ти на ампулах, вона має бути мінімальною в обсязі пунктів 4, 5, 12.

На вторинній упаковці, крім маркування, розміщають і ін­струкцію із застосування.

Для застереження фальсифікації маркування фірми-виробни-ки почали вводити в НТД контроль якості матеріалу (зазвичай полімерного) упаковки. При цьому, як правило, використовують­ся термічні методи визначення (температура розм'якшення тощо) або методом гарячого тиснення наносять на полімерну упаковку торговий знак виробника, найменування препарату тощо.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 665 | Нарушение авторских прав