ВИРОБНИЦТВО ФЕРМЕНТІВ 13 СИРОВИНИ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Органи та тканини тваринного походження і дотепер є важливим джерелом сировини для виробництва ферментів. При цьому використовують відходи м'ясопереробної промисловості (підшлункова залоза, слизові оболонки кишечнику свиней, сичуги
великої рогатої худоби, молочних телят, сім'яники статевозрілих тварин). Накопичено значний досвід з їх переробки, розроблені раціональні технологічні схеми одержання декількох препаратів з одного сировинного джерела. Однак використання тваринної сировини поєднано з багатьма труднощами, обумовленими переробкою великої кількості тканинних матеріалів забійної худоби для одержання необхідної кількості ферментів, створення спеціальних умов для їх зберігання.
Лікарські ферментні препарати із сировини тваринного походження, що випускаються підприємствами медичної і біологічної промисловості країн СНД і ближнього зарубіжжя, наведено у табл. 12.1.
12.1.1. ПРЕПАРАТИ ФЕРМЕНТІВ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ШЛУНКА
Пепсин (Pepsinum) — препарат, що містить протеолітичний фермент. Сировиною для одержання пепсину служить слизова оболонка шлунка свиней, де він утворюється у вигляді проферменту — пепсиногену. Пепсиноген активується кислотою хлороводневою, а також автокаталітично, тобто за допомогою молекул пепсину, які утворилися. При цьому від пепсиногену (M. м. = 40 000) спочатку відщеплюється залишковий поліпептид, а потім інгібітор пепсину. Утворюється активний пепсин (M. м. = 34 000). Пепсин належить до карбопротеїназ, які містять залишки дикарбонових амінокислот в активному центрі, з оптимумом значення pH = l,5...2,5. При виділенні протеолітичного ферменту основне завдання — отримати його в активній формі. Тому екстракцію поєднують з автолізом. Здрібнені тканини заливають водою, підкисленою кислотою хлороводневою до значення pH = l,9...2,3. Співвідношення сировини і екстрагента 10:1. Настоювання проводять при температурі близько 40 °С, перемішуючи протягом 8 год і повторно — 24 год. Лізати зливають, відокремлюють від верхнього шару жиру, об'єднують, проціджують. Ферментну масу виділяють висолюванням, для чого до лізату (значення pH = l,9...2,3) при постійному перемішуванні додають 20—25 %-вий розчин натрію хлориду. Пепсин, який виділився з розчину, спливає на поверхню. Його відокремлюють, сушать у вакуум-сушильній шафі при температурі 35—40 °С, здрібнюють у фарфоровому кульовому млині і просівають. Стандартизують препарат за протеолітичною активністю (перетравлення білка курячого яйця): 10 г протертого білка в присутності 0,1 г препарату в стандартних умовах повинні цілком розчинятися через 3—4 год, створюючи опалесцентний розчин. Після визначення біологічної активності препарат змішують із цукровою пудрою. Він являє собою жовтуватий порошок, солодкий на смак зі слабким своєрідним запахом.
|
|
|
|
Застосовують при розладах травлення (гіпо- і анацидний гастрит, диспепсія). Призначають усередину у вигляді розчину в поєднанні з ацидином (бетаїну гідрохлорид).
Зберігають у добре укупорених банках у прохолодному (2— 15 °С), захищеному від світла місці.
Ацидин-пепсин (Acidin-pepsinum). Випускають у таблетках по 0,5 і 0,25 г, які містять одну частину пепсину і 4 частини бетаїну гідрохлориду. При введенні в шлунок бетаїн гідрохлорид легко гідролізується з виділенням вільної кислоти хлороводневої.
Абомін (Abominum) — препарат, який містить суму протеолітичних ферментів, одержують із слизової оболонки шлунка телят і ягнят молочного віку. Він являє собою аморфний порошок із специфічним запахом, солоний на смак (містить домішки натрію хлориду).
Випускають у вигляді таблеток по 0,2 г, із вмістом в одній таблетці 50 000 ОД.
Сік шлунковий натуральний (Succus gastricus naturalis). Одержують за методом, запропонованим I. П. Павловим, через фістулу шлунка при удаваному годуванні собак або інших тварин (коней). Препарат являє собою безбарвну прозору рідину, кислу на смак, консервовану кислотою саліциловою (0,03—0,04 %). Він містить усі ферменти шлункового соку, 0,45—0,51 % вільноїкис-лоти хлороводневої, значення pH = 0,8...1,2.
Застосовують при недостатній функції залоз шлунка.
Випускають у флаконах по 100 мл.
Зберігають у захищеному від світла місці, при температурі від 2 до 10 °С.
12.1.2. ПРЕПАРАТИ ФЕРМЕНТІВ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
Панкреатин (Pancreatinum) — препарат містить ферменти підшлункової залози, головним чином трипсин і амілазу і в незначній кількості ліпазу. Сировиною для одержання панкреатину служить підшлункова залоза свиней або великої рогатої худоби.
У підшлунковій залозі протеолітичні ферменти утворюються у вигляді проферментів: трипсиногену, хімотрипсиногену. Активування цих ферментів відбувається гідролізом того фрагмента їх поліпептидного ланцюга, який маскує активний центр протеїназ. При одержанні панкреатину активування проферментів підшлункової залози здійснюють в екстракті в лужному середовищі, в присутності іонів кальцію і з приманкою (панкреатин).
Тканини підшлункової залози забійних тварин здрібнюють на машинах-вовчках і заливають водою, підкисленою льодяною кис-
лотою оцтовою 5 мл на 1 л води. Настоюють у реакторі з мішалкою протягом 4 год при температурі 10 °С. Екстракт відокремлюють центрифугуванням або проціджуванням із наступним пресуванням залишку. Для активування проферментів в екстракті створюють середовище зі значенням pH = 8,1; додають кальцію хлорид, щоб приготувати 0,05 г/моль розчин, і приманку — панкреатин. Настоюють 24 год при температурі 5 °С. Потім екстракт підкислюють до значення pH — 6,0, і в ізоелектричній точці осаджують супутні речовини. Осад відокремлюють, обезжирюють ацетоном і висушують у вакуум-сушильній шафі при температурі не вище 40 °С. Здрібнюють у кульовому млині.
Стандартизують панкреатин за протеолітичною активністю — здатністю перетравлювати білок казеїн у слаболужньому середовищі. Панкреатин повинний містити в 1 г 25—33 ОД.
Застосовують при хронічних панкреатитах із недостатньою функцією підшлункової залози.
Препарат випускають у вигляді порошку і таблеток, вкритих оболонками, розчинними в кишечнику.
Зберігають у добре укупорених банках, у сухому, прохолодному місці.
12.1.3. ПРЕПАРАТИ ФЕРМЕНТІВ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
До препаратів ферментів підшлункової залози великої рогатої худоби належать:
— дезоксирибонуклеази (ДНКази);
— рибонуклеази (РНКази);
— трипсин;
— хімотрипсин;
— інгібітор нуклеаз — пантрипсину та інсуліну.
Технологія одержання цих препаратів розроблена лабораторією органопрепаратів Російського науково-дослідного інституту м'ясної промисловості.
Принцип виробництва полягає в тому, що здрібнену підшлункову залозу піддають автолізу, для чого змішують її з половинною кількістю води і залишають на 18 год при температурі 12 °С. Потім у реакторі з мішалкою проводять екстракцію методом біс-мацерації водою, підкисленою кислотою ортофосфатною до значення pH = 2,0...2,5, при температурі не вище 5 °С. Перша мацерація проводиться з подвійною кількістю води протягом 16 год, друга — з одноразовою, 1 год. Екстракти відокремлюють від жмиху центрифугуванням і об'єднують. Жмих використовують для одержання інсуліну, а з екстракту висолюють ферменти різними концентраціями амонію сульфату (ДНКазу і РНКазу), додаючи крис-
талічний амонію сульфат до визначення ступеня насичення при перемішуванні та охолодженні. Фільтрат використовують для одержання хімотрипсину, трипсину і пантрипіну.
Висол розчиняють у воді й у водному розчині осаджують супутні речовини додаванням амонію сульфату. Осад відкидають, а до фільтрату додають розчин 5 моль/л натрію гідроксиду до значення pH = 4,5 і висолюють ДНКазу, повільно додаючи насичений розчин амонію сульфату до ступеня насичення 0,4. Осад ДНКази відокремлюють і піддають подальшому очищенню. 3 фільтрату осаджують РНКазу висолюванням амонію сульфатом до ступеня насичення 0,8. Висол, який містить аморфну РНКазу, відстоюють при 4—5 °С протягом 40—48 год, рідину сифонують, а осад відокремлюють на нутч-фільтрі або центрифугуванням. Отриману РНКазу очищують. 3 фільтрату, який містить комплекс ферментів, амонію сульфатом при ступені насичення 0,7 висолюють xi-мотрипсин, трипсин і пантрипсин.
Із суміші ферментів отримують неактивний хімотрипсиноген. Для цього осад розчиняють у воді, підкисленій кислотою сульфатною до значення pH = 3,0, при температурі не вище 5 °С і повільно додають при перемішуванні розчин амонію сульфату. Потім розчин підлужують розчином 5 моль/л натрію гідроксиду до значення pH = 5,0 і витримують при кімнатній температурі до повного осадження кристалічного хімотрипсиногену.
Із фільтрату і промивних вод, отриманих після відділення хімотрипсиногену, виділяють трипсиноген висолюванням амонію сульфатом при підкислюванні розчином 5 моль/л кислоти сульфатної до значення pH — 3,0.
Фільтрат, що залишився після виділення трипсину, підкислюють кислотою хлороводневою до значення pH = 2,5 при температурі 5 °С. 3 підкисленого фільтрату додаванням кристалічного магнію сульфату висолюють пантрипін разом із супутніми білками. Останні видаляють коагуляцією при нагріванні розчину до температури 90 °С протягом 1 хв і швидкому охолодженні до температури 20—25 °С. Осад баластних речовин відокремлюють фільтруванням. До фільтрату, об'єднаному з промивними водами, повільно при перемішуванні додають кристалічний амонію сульфат і відстоюють протягом 12 год при кімнатній температурі. У результаті утворюється два осади: аморфний і кристалічний. Темний аморфний осад пантрипіну відокремлюють від білого кристалічного осаду супутніх речовин. Осад пантрипіну розчиняють у воді і діалізують. По закінченні діалізу розчин фільтрують, стандартизують за сухим залишком і силою інгибуючої дії пантрипіну. Проводять стерилізувальну фільтрацію, розливають у флакони і піддають сублімаційному сушінню.
Очищення індивідуальних ферментів триває декілька днів і складається із декількох багаторазово повторюваних операцій.
Проводять триразове висолювання ферментів амонію сульфатом до різного ступеня насичення, зміни значення pH. Щоразу із фільтрату попередньо видаляють супутні речовини амонію сульфатом меншої концентрації, ніж застосовується при висолюванні ферментів, потім здійснюють п'ятикратну перекристалізацію ферментів. Хімотрипсиноген і трипсиноген активують до утворення хімотрипсину і трипсину у відповідних буферних розчинах при зниженій температурі і при додаванні кристалика трипсину. Знесолюють ферменти діалізом через целофанову плівку. Сульфатіони осаджують барію хлоридом, а надлишок іона барію видаляють на катіонах КУ-2. У знесолених розчинах ферментів установлюють необхідне значення pH, визначають концентрацію сухої речовини і розбавляють водою очищеною відповідно до кінцевого вмісту сухого препарату у флаконах. Розведені розчини фільтрують через стерилізаційні фільтри, розливають у флакони і піддають сублімаційному сушінню.
Дезоксирибонуклеаза (Desoxyribonucleasa) являє собою ліофі-лізований білий порошок, добре розчинний у воді; значення pH 0,1 %-вого водного розчину складає 3,5—5,5. У водних розчинах фермент нестійкий (термін придатності 12 год), термолабільний, інактивується при температурі 55 °С. Активність визначають за утворенням кислоторозчинних продуктів, які звільняються препаратом із ДНК у певних умовах і виражають в одиницях активності OA. В 1 мг препарату має міститися не менше 1700 OA.
Застосовують як засіб, що спричиняє деполімерізацію і розрідження гною, і як засіб, що затримує розвиток вірусів, які містять ДНК (герпесу, аденовірусів та ін.). Призначають у вигляді аерозолів для інгаляцій.
Випускають у герметично закупорених флаконах по 5, 10, 25
і 50 мг.
Зберігають у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 20 °С.
Рибонуклеаза аморфна (Ribonucleasum amorphum) — ліофілі-зований порошок білого кольору, добре розчинний у воді. Активність визначають біологічним методом за кількістю кислоторозчинних речовин, які звільняються препаратом внаслідок гідролізу рибонуклеїнової кислоти в певних умовах. 1 OA відповідає 1 мг
препарату.
Застосовується місцево у вигляді аерозолів для інгаляцій, вну-трішньоплеврально, внутрішньом'язово при захворюваннях, що супроводжуються гнійно-некротичними процесами.
Випускають у герметично закупорених флаконах по 10, 25
і 50 мг.
Зберігають у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 15 °С.
Хімотрипсин кристалічний (Chymotrypsinum crystallisatum) — блискучі лусочки або порошок білого кольору, добре розчинний у воді, значення pH 0,2 %-вого водного розчину складає 4,5—6,5. Водні розчини швидко інактивуються.
Застосовують як рибонуклеазу.
Випускають у герметично закупорених флаконах, які містять по 5 і 10 мг кристалічного хімотрипсину.
Зберігають у прохолодному (не вище 10 °С), захищеному від світла місці.
Трипсин кристалічний (Trypsinum crystallisatum) — пориста маса або порошок білого кольору, добре розчинний у воді, значення pH 0,2 %-вого водного розчину складає 3,0—3,5. У нейтральних і лужних розчинах препарат швидко руйнується.
Застосовують так само, як хімотрипсин.
Випускають у герметично закупорених флаконах або ампулах по 5 і 10 мг.
Зберігають у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 10 °С.
Пантрипін (Pantrypinum) — інгібітор протеаз (трипсину, хімотрипсину та інших), являє собою ліофілізований порошок жовтуватого кольору, добре розчинний у воді. Стандартизують біологічним шляхом за здатністю знижувати активність трипсину. В 1 г препарату міститься не менше 650 ОД.
Застосовують при панкреатитах, вводять внутрішньовенно. Випускають у герметично закупорених флаконах по 6, 12, 15, 20 і 30 ОД.
Зберігають у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 20 °С.
12.1.4. ПРЕПАРАТИ ФЕРМЕНТІВ 13 СІМ'ЯНИКІВ
Ронідаза (Ronidasum) — препарат, який містить фермент гіалуронідазу, одержують із сім'яників статевозрілої великої рогатої худоби.
Сім'яники обробляють 2 %-вим розчином фенолу протягом 5—15 хв, ретельно промивають водою, знімають оболонку і подрібнюють на млині-вовчку. Здрібнені сім'яники заливають фізіологічним розчином, який містить 0,25 % хлороформу в співвідношенні 1,0: 0,5, і екстрагують ронідазу при перемішуванні протягом 35—40 хв. Екстракт відокремлюють фільтруванням, осад віджимають під гідравлічним пресом, віджату рідину приєднують до екстракту, розливають по касетах із нержавіючої сталі, сушать методом сублімації. Висушений препарат здрібнюють у кульовому млині, герметично закупорюють.
Застосовують зовнішньо при лікуванні рубців (опікових, післяопераційних), контрактур суглобів.
Зберігають у захищеному від світла місці при кімнатній температурі.
Лідаза (Lydasum) — препарат гіалуронідазної дії. Для одержання лідази здрібнені сім'яники великої рогатої худоби оброблюють розчином 0,1 моль/л кислоти оцтової у співвідношенні 1: 2 при температурі 10 °С і перемішуванні протягом 4 год. Рідину, що знаходиться над осадом, відокремлюють і ацетоном осаджують фермент гіалуронідазу. Осад розчиняють у воді і процес осадження ацетоном повторюють три рази. Звільнений від ацетону осад очищеної гіалуронідази розчиняють у воді, фільтрують через стерилізувальні фільтри, розливають у флакони і висушують методом сублімації.
Основними показаннями до застосування лідази є контрактури суглобів, рубці після опіків і операцій, анкілозивний спондилоартрит, гематоми тощо. Розчин уводять під шкіру.
Випускають у флаконах, що містять по 64 УО (умовних одиниць) стерильної сухої речовини.
Зберігають у сухому, темному місці, при температурі не вище 15°С.
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 522 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 |
|