НОВІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
Вибір лікарської форми, шляхи її введення в організм — важливе завдання фармакотерапії. Неправильно вибрана лікарська форма може стати причиною підвищення або ослаблення її активності чи навіть повної неефективності. У 54 % випадків відмова хворого від приймання ліків зумовлена незручним способом уведення. Це примушує лікаря розширити арсенал лікарських форм, що використовуються, та враховувати кожну конкретну ситуацію при призначенні способу введення. На сьогодні перед фармацевтичною промисловістю стоїть задача урізноманітнити випуск ГЛЗ і розширити можливості лікаря у виборі необхідної лікарської форми.
Традиційні лікарські форми (таблетки, мазі, супозиторії, розчини для ін'єкцій, порошки та інші) зараз поступаються місцем перед новими лікарськими формами, які доставляють біологічно активні речовини (БАР) в уражене місце організму в точно регульованих кількостях. До них належать мікрокапсули, іммобілізовані препарати, пролонговані лікарські форми, тверді дисперсні системи, терапевтичні суміші, а також лікарські форми цільового призначення: ліпосоми, лізосомотропні препарати, магнітокеро-вані системи тощо.
Дослідженнями вчених доведено, що при застосуванні принципово нових засобів доставки лікарських речовин в організм людини виникають можливості для створення абсолютно нових лікарських форм (ЛФ). При цьому використовують відомі лікарські речовини, які набули широкого розповсюдження. Так, в медичній практиці добре зарекомендувала себе безперервна подача біологічно активних речовин за допомогою інфузійних насосів або крапельниць. Цей спосіб застосовують тільки в умовах стаціонару. Для амбулаторного лікування аналогом крапельниць можуть служити букальні, або трансдермальні, лікарські форми, які по-
дають лікарські речовини (ЛР) через непошкоджену слизову обо- ф лонки рота або шкіру.
Для фармацевтичної промисловості, як і для інших галузей виробництва, характерна зміна поколінь продукції, що випускається. За останні десятиріччя серед лікарських форм змінилось декілька поколінь.
1. Традиційні лікарські форми — це таблетки, мазі, супозиторії, ін'єкційні розчини та інші препарати з короткою біофарма-цевтичною фазою, їх біодоступність незадовільна, крім того, вони характеризуються разовим застосуванням.
2. Пролонговані лікарські форми — це повільно розчинні таблетки, ін'єкційні розчини з комплексоутворювачем, масляні розчини та ін. Вони повільно вивільняють діючі речовини та відповідно забезпечують триваліший терапевтичний ефект, створюючи депо препарату в організмі.
3. Лікарські форми з контрольованим вивільненням діючих речовин. Такі форми необхідні для ліків, які приймаються тривалий час (тижні, місяці, роки), що особливо важливо для лікування хронічних захворювань.
Для лікарських форм третього покоління характерні:
— безперервна, тривала подача ЛР (від кількох тижнів до кількох місяців);
— можливість вибору швидкості вивільнення ЛР;
— можливість подачі в організм мінімальних кількостей діючих речовин, що зменшує їх витрату;
— лікарські речовини ізольовані від внутрішнього середовища організму, що значно знижує їх побічну дію.
Лікарські форми третього покоління поділяються на дві групи:
1-ша — системи-резервуари з програмним вивільненням лікарських речовин (C-1);
2-га — системи для спрямованої доставки лікарських речовин (C-2).
Системи С-1 забезпечують стабільне постачання організму лікарськими речовинами, зменшення їх побічних ефектів, включають у себе певну кількість лікарських речовин, що вивільнюються із С-1 упродовж заданого періоду часу. Це так звані системи-резервуари, що складаються із чотирьох основних компонентів:
— резервуару для лікарських речовин;
— приладу для контролю за постачанням ЛР;
— джерела енергії;
— елемента зв'язку з біологічною системою-акцептором.
С-1 за м e x а н і з м о м д і ї поділяють на системи загальної дії (для перорального, трансдермального і парентерального шляхів введення) та на системи локальної дії (для введення в око, матку, ректальний і внутрішньопорожнинний шлях уведення).
Лікарські форми (ЛФ) з контрольованим вивільненням залежно від ф і з и к o-x і м і ч н и x принципів дії поділяють на декілька типів.
Резервуарні ЛФ. У них лікарська речовина замкнута всередину резервуара, обмеженого мембраною. Швидкість дифузії ЛР через мембрану і визначає швидкість вивільнення.
Монолітні і матричні ЛФ. Лікарські речовини замкнуті у вигляді розчинів чи суспензій у полімерну матрицю.
Біодеградуючі ЛФ. Вони поступово розчиняються або хімічно розпадаються в процесі застосування під дією біологічних середовищ організму. Основою служать розчинні чи гідролізуючі полімери. Швидкість дифузії залежить від швидкості набухання полімеру.
Осмотичні ЛФ (міні-насоси). В таких системах швидкість вивільнення ЛР залежить від зростання осмотичного тиску в системі. Вони являють собою суміш ЛР і осмотичного агента (солі), оточених напівпроникною мембраною.
Механічні інфузійні насоси. У названих системах швидкість вивільнення ЛР задається мікропроцесором. Це складні електронні пристрої, сприймаючі сигнал про стан організму і його потребу в цій ЛР (наприклад, при діабеті — інсулін).
С-2 — системи спрямованої доставки ЛР — створюють добрі перспективи у сфері лікарської терапії, зв'язаної із спрямованим постачанням лікарських речовин до певного органу(тканини)-мі-шені. Ці системи дозволяють значно знизити токсичність ЛР та економно їх використовувати (тому що близько 90 % лікарських засобів, що застосовуються, не досягають мети), знижують побічну дію і зменшують дозу ліків. С-2 — це ліпосоми, наночастинки, нанокапсули. За допомогою спеціальних систем ЛР може бути доставлена:
— в заданий орган (легені, печінку);
— спеціальні клітини органу (ендотеліальні клітини та органи);
— специфічні структури клітини (лізосоми, цитоплазму і т. д.) Найбільша увага серед лікарських форм з регульованою швид кістю вивільнення ЛР приділяється терапевтичним системам.
Терапевтичними системами (ТС) називаються пристрій або дозована лікарська форма, що вивільняє лікарську субстанцію із запрограмованою швидкістю через окремі проміжки часу. ТС з кожним днем знаходить все ширше застосування в медицині, а за своєю ефективністю переважає класичні лікарські форми, а також лікарські форми подовженої дії (пролонговані), які почали застосовуватись у 70-х роках минулого століття.
Час вивільнення ЛР залежить від виду терапевтичної системи, він може складати кілька годин чи навіть кілька діб. У цей період терапевтичні системи мають забезпечити постійну концентрацію лікарської субстанції в організмі.
Швидкість вивільнення ЛР не залежить від її кількості в системі і узгоджується з кінетикою нульового порядку, швидкість вивільнення зменшується одночасно зі зменшенням кількості субстанції в цій формі та властивостей допоміжних речовин. ТС характеризується не дозою, а кількістю лікарської субстанції, що дійшла до організму за одиницю часу.
Залежно від ш л я x у в в e д e н н я ТС можна класифікувати на системи:
— пероральні;
— трансдермальні;
. — внутрішньоочні;
— внутрішньопорожнинні (внутрішньоматкові, ректальні та ін.);
— імплантаційні (силіконові);
— інфузійні.
Доставка ліків в задану ділянку організму проходить в кілька стадій:
— вивільнення ЛР із системи;
— дифузія в локальний кровообіг;
— транспортування до органу.
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 749 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 |
|