ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ
Лікарські форми як один із необхідних елементів лікування пройшли складний і тривалий шлях розвитку, при цьому одні зникали або видозмінювалися, інші — з'являлися. Раціонально підібрані фармакологами лікарські форми дозволяють максимально використовувати лікувальну дію препаратів при мінімальних побічних ефектах.
Існує кілька загальноприйнятих класифікацій лікарських форм, в основу яких покладено різні принципи: агрегатний стан речовин, шляхи введення, способи застосування та ін. Наприклад, беручи до уваги шляхи введення, розрізняють лікарські форми:
— пероральні — розчини, суспензії, сиропи, емульсії, еліксири, настої, настойки, відвари, порошки, таблетки, драже, пілюлі, желе, гранули, капсули, мікрокапсули;
— ін'єкційні — розчини, суспензії, емульсії, порошки і таблетки для розчинення, таблетки і капсули для імплантації;
— інгаляційні — гази, пари, аерозолі;
— сублінгвальні — порошки, драже, таблетки, капсули, розчини, таблетки для жування;
— перкутанні — мазі, розчини, креми, пластири, лініменти, пасти, гелі, аерозолі звичайні, пінні та піноутворюючі;
— ректальні — супозиторії, мазі, капсули, аерозолі, піни, розчини, суспензії, емульсії, мікроклізми;
— вагінальні — супозиторії, кульки, таблетки, розчини, емульсії, суспензії;
— очні — розчини, мазі, плівки, гелі.
У практичній діяльності дуже поширений поділ лікарських форм: на загальної дії (пероральні, сублінгвальні, ін'єкційні та деякі види аерозолей, перкутанних і ректальних форм) і місцевої дії (нашкірні, деякі види ректальних форм та аерозолей).
Однак віднесення лікарської форми до тієї або іншої групи тільки за класифікаційною ознакою не дає повної уяви про всі її особливості чи терапевтичні можливості.
Розвиток біофармацевтичних досліджень та прогрес у галузі фармацевтичної технології, особливо в другій половині XX століття, а також вимоги медицини до підвищення ефективності ліків уносять свої корективи в розподіл їх на класифікаційні групи. Найбільш прийнятна сучасна класифікація лікарських форм має враховувати три основні чинники: фізико-хімічні властивості, особливості методів виготовлення та біологічну функцію (призначення) лікарських форм.
Призначення лікарських форм має вирішальне значення, оскільки оптимальний вибір і відповідний шлях уведення ліків в організм хворого здебільшого визначають хімічну ефективність лікування. Тому з медичної, споживчої точки зору розподіл лікарських форм на групи залежно від шляху введення є найкращим.
Я. I. Хаджай запропонував класифікацію вітчизняних лікарських форм, що об'єднує шлях уведення і належність до класів лікарських форм. Класифікацію подано у вигляді двофакторної таблиці (табл. 1.1), в якій автор визначив п'ять шляхів уведення лікарських форм:
1) у шлунок (усередину);
2) ін'єкції, вливання, імплантації;
3) інгаляції;
4) уведення в порожнини тіла, що сполучаються із зовнішнім середовищем (порожнини рота, носа, вуха, прямої кишки, уретри та піхви);
5) нанесення на шкіру та слизову оболонку, у тому числі в око. У цій таблиці також зазначено шість класів лікарських форм:
1) порошки та збори;
2) таблетки, драже, гранули;
3) капсули;
4) рідини;
5) системи з пластичним або твердим дисперсійним середовищем;
6) макромолекулярні терапевтичні системи.
Ця класифікація внаслідок застосування двох ознак дає лікарській формі повнішу характеристику, однак вона не позбавлена вад, тому що недостатньо враховує останні досягнення фармації, зокрема створення систем доставки ліків.
Раціональність підходу до класифікації лікарських форм за шляхом уведення і терапевтичним призначенням підтверджується появою нових лікарських форм, що за традиційними принципами важко віднести до будь-якої із запропонованих груп.
1.5. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ
Перспективи розвитку фармацевтичної технології тісно пов'язані із науково-технічним прогресом. На підставі новітніх наукових відкриттів створюються принципово нові, більш досконалі технологічні процеси, що різко підвищують продуктивність праці та поліпшують якіеть готової продукції. Технології впливають на майбутні економічні показники виробництва, вимагають розробки малоопераційних, ресурсозберігаючих і безвідхідних процесів, їх автоматизації, максимальної механізації та комп'ютеризації.
Для прогнозування й оптимізації технологічних процесів успішно застосовується математичне планування експерименту, що надійно увійшло в технологічну науку та практику. Цей метод дозволяє одержувати математичні моделі, що пов'язують параметр оптимізації з чинниками впливу на нього і дає можливість заздалегідь виявляти оптимальні технологічні режими.
Отже, технологія одержала сучасні методи моделювання оптимальних кінцевих результатів із найменшими витратами, що є прикладом того, як наука перетворюється на безпосередню продуктивну силу.
Завдяки зростанню ролі та можливостей нових технологій скорочуються терміни від виникнення ідей, перших результатів наукових досліджень до їх реалізації у промисловому виробництві.
Розвиток фармацевтичної технології визначається вимогами сучасної фармакотерапії, що передбачає створення таких лікарських препаратів, які були б максимально ефективними з лікувальної точки зору при мінімальному вмісті лікарської субстанції і відсутності побічної дії. В основу вирішення цього завдання покладено принципи біофармації, що ґрунтуються на оптимальному доборі складу і виду лікарської форми та використанні оптимальних технологічних процесів. Цим пояснюється значне поширення і поглиблення біофармацевтичних досліджень у багатьох країнах.
Однак вивчення біофармацевтичних аспектів одержання і призначення лікарських препаратів, визначення «шляху» лікарських засобів в організмі — це лише перший крок сформульованого завдання. Подальші зусилля мають бути спрямовані на реалізацію отриманих результатів у процесі виробництва й застосування лікарських препаратів з метою ліквідації певних вад — короткого терміну дії; нерівномірного надходження лікарських речовин у патологічний осередок; відсутності вибіркової дії; недостатньої стабільності тощо.
До першорядних проблем фармацевтичної технології варто віднести підвищення розчинності важкорозчинних речовин у воді та ліпідах; збільшення стабільності гомогенних і гетерогенних лікарських систем; продовження часу дії лікарських препаратів; створення ліків спрямованої дії із заданими фармакокінетичними властивостями.
Доречно відзначити й необхідність вивчення і використання у фармацевтичній технології останніх досягнень колоїдної хімії та хімічної технології: нові способи диспергування, успіхи фізи-ко-хімічної механіки, колоїдної хімії та хімії полімерів, застосування нестехіометричних сполук, мікрокапсулювання, нові способи сушіння, екстракції та багато іншого.
Цілком очевидно, що вирішення цих та інших завдань, які стоять перед фармацевтичною технологією, вимагає розробки нових способів виробництва та аналізу ефективності лікарських препаратів, використання нових критеріїв її оцінки, а також вивчення можливостей запровадження отриманих результатів у практичну фармацію та медицину.
— створенням значного асортименту суворо стандартизованих допоміжних речовин;
— наявністю мобільної машинобудівної промисловості, що ви- ускає сучасне високопродуктивне устаткування;
— проведенням соціальних досліджень та інформуванням про нові препарати лікарів і споживачів.
Промислове виробництво передбачає серійний масовий випуск готових лікарських препаратів за стандартними прописами.
В основу фармацевтичного виробництва покладено широке використання машин, апаратів, потокових механізованих і автоматизованих ліній.
Особливістю виробництва ліків є профілізація його в межах галузі, тобто створення спеціалізованих підприємств з випуску обмеженої кількості типів продукції. Так, ФК «Здоров'я» (Харків) спеціалізується на таблетованих та ін'єкційних препаратах; «Галичфарм» (Львів) випускає мазі, таблетки; на інших хіміко-фармацевтичних підприємствах виготовляють м'які лікарські форми й т. д.
Спеціалізація підприємств дозволяє сконцентрувати увагу на розробці і впровадженні у виробництво новітніх досягнень науки і практики та удосконалювати якість продукції.
Виробництво готових лікарських засобів у всьому світі постійно розвивається і щорічно зростає більш як на 10 %. Щороку на світовий ринок надходить від 35 до 61 нових препаратів. Це забезпечується великими витратами на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи — у середньому вони складають 12,6— 19,2 % від вартості продукції, що випускається.
Розвиток фармацевтичної промисловості стимулюється такими заходами держави та фірм:
— державним фінансуванням адміністративних заходів з надання медичної допомоги населенню (у США вони дорівнюють 12 % валового національного продукту);
— створенням великих фірм, які поєднують виробництво і наукові дослідження; організацією спільних підприємств з іншими фірмами різних країн;
— випуском високоефективних препаратів, необхідних для лікування захворювань, що існують на даний момент;
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 754 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 |
|