АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

БІОГЕННІ СТИМУЛЯТОРИ, ЇХНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА УМОВИ ПРОДУКУВАННЯ

Історія використання біогенних стимуляторів як лі­кувальних засобів бере свій початок із давніх часів. У народній медицині багатьох країн як біостимулятори використовували отрути бджіл, деяких риб — морського йоржа, морського кота та ін. Одним із перших застосував біостимулятори в терапії Пара-цельс (XVI ст.), використовуючи для цього зміїну отруту.

Понад 50 років тому академік H. Цицин висловив думку про те, що систематичне споживання перги (суміші квіткового пилку з медом) підсилює захисні сили організму, сприяє лікуванню ба­гатьох захворювань. Не менш важливе значення має прополіс (бджолиний клей), який давно застосовується в народній медици­ні для профілактики і лікування різних захворювань. Важливе міцне місце в арсеналі ліків, які застосовуються для підняття то­нусу, підвищення обміну речовин, поліпшення кровотворення посідає препарат «Апілак».

Великим досягненням XX століття являється новий метод лі­кувальної медицини — тканинна терапія, розроблена академіком-офтальмологом В. П. Філатовим, який тривалий час вів боротьбу зі сліпотою. Одне з найбільших досягнень ученого — застосуван­ня для пересадки охолодженої роговиці. Він вперше у світі вико­ристовував як трансплантаційний матеріал законсервовану рогів­ку очей людей, що померли.

При аналізі результатів операцій мало місце надзвичайне яви­ще, що супроводжується приживленням трансплантата — прояс­нення мутної тканини більма навколо пересадженого рогівкового диска і поступове оздоровлення зміненої патологічним процесом рогівки. Це явище було очевидним, особливо у тих випадках, коли як матеріал для кератопластики використовували законсервовану на холоді рогівкову тканину. Це свідчило про те, що разом із транс­плантатом в організм вносяться невідомі активні речовини, які, ма­буть, накопичуються в пересадженій тканині, що зберігалась в ізо-

льованому вигляді при низькій температурі. Було отримано й інші важливі клінічні дані, які свідчили про значну терапевтичну ак­тивність законсервованих тканин при багатьох захворюваннях організму. 1942 року В. П. Філатов сформулював концепцію про біогенні стимулятори, відповідно до якої в ізольованих тканинах рослинного або тваринного походження в результаті адаптації до несприятливих умов, відбувається біохімічна перебудова в метабо­лічних системах, завдяки чому утворюються речовини, здатні при введенні в організм стимулювати його і прискорювати життєві процеси. Ці речовини були названі біогенними стимуляторами. Автором підкреслюється два положення вчення: а) утворення біо­генних стимуляторів слід розглядати як вироблений еволюційним шляхом спосіб пристосування організму до впливу умов середо­вища; б) біогенні стимулятори утворюються в тканинах, відокрем­лених від організму, доти, поки ці тканини живі і знаходяться в умовах «переживання».

До головних чинників, що спричиняють утворення біостиму-ляторів, належать:

— низька температура (2—4 °С вище нуля);

— зберігання в темряві (частин рослин);

— інтенсивна робота м'язів;

— опромінення рентгенівськими променями.

Біогенні стимулятори, введені у «великий» організм (шляхом пересадок законсервованих тканин або ін'єкцій екстрактів), акти­візують у ньому життєві процеси. Посилюючи обмін речовин, вони підвищують фізіологічні функції організму; у разі захворювання організму підвищують його опірність і регенеративні властивості, сприяють видужанню.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 456 | Нарушение авторских прав