АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. ПЕРЕВАГИ I ВАДИ

Лікарські засоби, що знаходяться під тиском, —

це лікарські засоби в спеціальних контейнерах під тиском газу, що містять одну або більше діючих речовин і являють собою роз­чини, емульсії або суспензії, призначені для місцевого нанесення на шкіру, слизові оболонки або для інгаляцій. При натискуванні на клапан вони виходять з контейнера у вигляді аерозолю (диспер­сії твердих або рідких частинок у газі, розмір яких залежить від призначення), рідини або м'якої піни.

Перше застосування контейнерів під тиском відноситься до кінця XVII століття, коли в продажу почали з'являтися газовані суміші. Російський хімік M. C. Цвєт (1872—1919) користувався власним пристроєм для отримання аерозольного струменя. Перші патенти на пристрої для одержання аерозолю були видані в Нор­вегії і США — автори запропонували застосовувати хлорометил і хлоретил у металевих або скляних контейнерах. У 1933—1934 ро­ках у США були видані патенти на застосування галоїдних вугле­воднів у вогнегасниках.

Однак справжній розвиток виробництва лікарських засобів, що знаходяться під тиском, відноситься до 1941 року, коли під час Другої світової війни американці запатентували контейнери під тиском, так звані «бог-бомб», які містили суміші фторовод-нів, хлороводнів і інсектицидів. 3 цього часу почався бурхливий ріст аерозольної промисловості.

Останнім часом в усіх галузях виробництва застосовується принцип упаковки сумішей під тиском для розпилення рідин, порошків, пін, паст, кремів та ін. Значну частку серед них займа­ють препарати санітарно-гігієнічного призначення: шампуні, за­соби для знищення комах у побуті, репеленти, дезодоранти, кос­метичні засоби, ветеринарні препарати.

У нашій країні аерозолі, що входять в асортимент побутової хімії, почали випускатися з 1959 року. Промислове виробництво

лікарських засобів, що знаходяться під тиском, уперше було ор­ганізовано в Україні на дослідному заводі ДНЦЛЗ. У 1969 році була випущена перша промислова партія препарату «Інгаліпт». Наступними роками виробництво лікарських засобів, що знахо­дяться під тиском, було освоєно на заводах «Стома» і на фірмі «Здоров'я-> (м. Харків). Основним розробником цієї групи препа­ратів стала лабораторія медичних аерозолів ДНЦЛЗ (засновник — професор Г. C. Башура). Тут було розроблено майже 20 препара­тів (лівіан, каметон, камфомен, гіпозоль та інші) і закладені осно­ви подальшого їх створення.

Термін «аерозоль» належить до всіх аеродисперсних систем, якщо їх розглядати з погляду фізичної хімії. 3 медичної точки зору — це спосіб застосування ліків, дія яких виявляється в дис­пергованому стані.

Широка популярність застосування лікарських засобів, що знаходяться під тиском, у медичній практиці визначається на­самперед їх високою терапевтичною ефективністю, зручністю за­стосування та економічністю.

Переваги лікарських засобів, що знаходяться під тиском:

1. Для їх застосування характерна зручність, естетичність, гі­гієнічність, швидкість і ефективність лікування.

2. Наявність високої ефективності дії при порівняно малих витратах лікарських речовин.

3. Забезпечення точного дозування ліків при використанні до­зувальних пристроїв.

4. Лікарські засоби для інгаляції дають швидкий терапевтич­ний ефект.

5. Аерозольний контейнер герметично закритий, що виклю­чає забруднення лікарського препарату ззовні; він захищає пре­парат від висихання, дії світла і вологи.

6. Протягом усього терміну зберігання лікарські засоби, що знаходяться під тиском, залишаються стерильними.

7. При великій кількості маніпуляцій скорочується кількість обслуговуючого персоналу.

Лікарським засобам, що знаходяться під тиском, властиві і деякі вади:

— порівняно висока вартість;

— можливість вибуху контейнера при ударі або дії високої температури;

— забруднення повітря приміщення лікарськими препарата­ми і пропелентами при маніпуляціях.

Проте, незважаючи на ці вади, застосування лікарських засо­бів, що знаходяться під тиском, вважається прогресивним яви­щем у медичній практиці.

23.2. ХАРАКТЕРИСТИКА I КЛАСИФІКАЦІЯ
ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ
ПІД ТИСКОМ

Вихідною сировиною для приготування цієї групи лікарських засобів є різноманітні препарати і допоміжні речови­ни, що дозволяють видавати їх із контейнера в різних формах відповідно до призначення (на шкіру, усередину, ректально, вагі-нально). У зв'язку з цим Г. C. Башура і Я. I. Хаджай дали чітке визначення цій лікарській формі, розробили єдину термінологію і класифікацію всіх видів і методів їх застосування в медичній практиці.

Лікарські засоби, що знаходяться під тиском, поділяються на фармацевтичні і медичні.

Фармацевтичні лікарські засоби, що знаходяться під тис­ком, — це лікарська форма, що складається з контейнера, кла­панно-розпилювальної системи і вмісту різної консистенції, спро­можного за допомогою пропеленту виводитися з контейнера. До складу цього лікарського засобу входять лікарські, допоміжні речовини та один або декілька пропелентів.

За призначенням фармацевтичні лікарські засоби, що знахо­дяться під тиском, розподіляють на інгаляційні, отоларингологіч­ні, дерматологічні, стоматологічні, проктологічні, гінекологіч­ні, офтальмологічні, спеціального призначення (діагностичні, перев'язні, кровоспинні та ін.).

Медичні лікарські засоби, що знаходяться під тиском, — це засоби одного або декількох лікарських препаратів у вигляді твердих або рідких частинок, отримані за допомогою спеціальних стаціонарних установок і призначені, головним чином, для інга­ляційного введення.

23.3. КОНТЕЙНЕРИ I КЛАПАННО-
РОЗПИЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ

Для переведення лікарських речовин в аерозольний стан використовуються пристрої, які працюють під тиском і вмон­товані в контейнери (рис. 23.1). Вони складаються з балона, кла­пана і вмісту у вигляді розчину, суспензії або емульсії лікарсько­го препарату і пропеленту, що герметично закритий клапаном із розпилювальною головкою. Подача вмісту з контейнера відбува­ється по сифонній трубці до отвору штока клапана за допомогою пропеленту. У разі застосування в ролі пропеленту не стиснутого, а скрапленого газу тиск у контейнері залишається сталим, поки в ньому буде знаходитись хоча б одна крапля рідкого пропелента. Залежно від м а т e p і а л у, з якого виготовлені контейнери, їх поділяють на декілька груп: металеві, скляні, пластмасові і комбіновані. Кожний вид має свої вади і переваги. При їх вико-

ристанні враховують в основному вартість, наявність матеріалів для їх виготовлення, а також можливість упаковки в них тих або інших продуктів.

Місткість контейнерів може бути різною: від 3 мл до 3 л, крім скляних, місткість яких обмежена 300 мл.

А б

Рис. 23.1. Контейнери, клапанні пристрої та системи, що знаходяться під тиском:

а — двофазна система; б — трифазна система; 1 — контейнер; 2 — розпилювач; 3 — клапан; 4 — сифонна трубка; 5 — розчин лікарської речовини; 6 — пари пропеленту; 7 — пропелент

Металеві контейнери виготовляють найчастіше з алюмінію, внутрішню поверхню яких покривають захисними лаками, засто­совуючи для цього різні полімерні матеріали, антикорозійні лаки або кополімери. Більшість лікарських речовин і багато парфю-мерно-косметичних продуктів не можуть бути введені в металеві контейнери. Для упаковки цих речовин використовують більш інертні матеріали.

Скляні контейнери зверху покривають захисною полімерною оболонкою, яка у разі руйнування втримує осколки. При їх виго­товленні необхідно враховувати дві основні умови: контейнери повинні витримувати внутрішній тиск, створений пропелентом (не менше 2 МПа), і бути стійкими до удару.

Крім того, скляні контейнери мають бути хімічно і термічно стійкими, не мати внутрішньої напруги скла, мати рівномірну товщину стінок та дна і мінімум плоских поверхонь.

За кордоном застосовується також і великий асортимент пласт­масових контейнерів із поліпропілену, нейлону, поліетилену, по-ліформальдегіду, дельрину, целкону та ін. Але, незважаючи на цілий ряд переваг, пластмаси мають проникність для деяких ре­човин і пропелентів і погано зберігають свою форму при дуже великому внутрішньому тискові.

Останнім часом багатьма фірмами пропонуються контейнери, що не містять пропелентів. Видача вмісту відбувається стиснутим повітрям за допомогою мікронасоса (механічним пульверизато­ром), що наґвинчується на горловину контейнера і створює тиск повітря в ньому до 0,5 МПа. Тонкодисперсний струмінь у таких випадках одержують при поєднанні високого гідравлічного тис­ку, який створюється насосом, із малим проходом перерізу кла­панів (для цього використовують лазерні технології).

Собівартість таких контейнерів висока і їх застосування еко­номічно не доцільне для всіх препаратів. Для розпилення суспен­зій із високим вмістом твердих речовин, плівкоутворювальних препаратів, пін тощо подібні насоси непридатні.

Призначення аерозолю, стан вмісту контейнера, його консис­тенція, склад і шлях уведення потребують застосування різних, у кожному випадку, точно визначених типів клапанно-розпилю­вальних систем. Клапан повинен забезпечувати герметичність при тискові до 2 МПа і евакуацію препарату з контейнера.

Клапанні пристрої класифікують за трьома ознаками: прин­ципом дії, способом кріплення на контейнері і призначенням.

За п p и н ц и п о м д і ї їх поділяють на групи:

— пружинні, що діють при натисканні на розпилювальну го­ловку вертикально вниз (пружинні у свою чергу підрозділяють на одноразові і багаторазові, безперервні і дозувальні);

— качальні безпружинні, що діють при натисканні на розпи­лювальну головку збоку;

— клапани з ґвинтовим вентилем.

За c п о c о б о м к p і п л e н н я на

контейнері:

— закріплюються в стандартному
отворі контейнера розтиском верти­
кальних стінок корпусу клапана під
бортик горловини контейнера спеціаль­
ним цанговим пристроєм (для метале­
вих контейнерів);

— закріплюються на горловині кон­тейнера завальцьовкою корпусу клапа­на або капсули на спеціальних стінках (для скляних і пластмасових);

— клапани, що наґвинчуються на горловину ємкості (для великих кон­тейнерів багаторазового використання).

За призначенням:

— стандартні для рідких продуктів (рис. 23.2);

— для пін;

— для в'язких продуктів;

— для порошків і суспензій;

— клапани спеціального призначення;

— дозувальні клапани.

Вітчизняною фармацевтичною промисловістю випускається чотири типи клапанів і дев'ять типів розпилювачів і насадок до них (рис. 23.3).

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 502 | Нарушение авторских прав